Про вміння критично мислити, уважно читати та користуватися можливостями штучного інтелекту розмовляли із директором Львівської муніципальної бібліотеки Василем Кметем.
Штучний інтелект - зло чи добро?
Василь Кметь звертає увагу на те, що сьогодні суспільство вступає в поле штучного інтелекту, який “сам по собі ні добрий, ні поганий, бо відображає те, які механізми в нього закладені”. Часто бувають випадки, що ШІ приймає рішення, які можуть відрізнятися від очікувань суспільства, починає трактувати свого оператора як агресора.
Інформація, яку пропонує штучний інтелект сьогодні, наприклад через чат GPT, відповідає тому, якою мовою подано відповідний контент в мережі. Наприклад, якби іноземець прагнув через ШІ дізнатися про війну в Україні, то адекватну інформацію про події та їх оцінку він би не отримав. Відповідно це залежить від середовища, зокрема інформаційного, в якому проживає людина.
Штучний інтелект також можна вважати викликом для освіти. Адже можливість швидко отримати структуровану, зрозумілу інформацію у чаті GPT часто стає пріоритетною у порівнянні з тривалим пошуком першоджерел, необхідних цитат у багатотомних зібраннях творів.
Як ми думаємо і читаємо?
“Сьогодні треба розуміти, що школяр, студент має від найпершого дня навчитися головному – критично аналізувати інформацію, вміти аналізувати джерела. Вміти думати”, - зазначив Василь Кметь.
Електронне читання є зручним у пошуку необхідної інформації, конкретних книг, проте воно є діагональним, а тому не дає можливості задіяти всі функції нашої мозкової діяльності для роботи з текстом. Василь Кметь переконаний, що людина, яка не звикла читати, тобто працювати з семантикою тексту, не зможе опрацьовувати інформацію сповна.
Директор Львівської муніципальної бібліотеки звернув увагу, що процес опрацювання інформації людським мозком є схожим до шифрування-дешифрування даних на комп'ютері.
"Тобто ми образи, які бачимо в зовнішньому світі, трансформуємо через нашу мову, через певні смисли. Після чого відбувається другий етап - трансформація в певні знаки, писані чи друковані, які відображаються для когось іншого. А наприклад, читач книжки чи документу, проробляє той самий процес у зворотньому порядку - він розшифровує значки, які написані, він трансформує їх в семантичні символи. Через мовний код воно проходить до мозку і трансформується в реальний образ, понятійний апарат, який ми можемо сприйняти", - пояснив процес читання Василь Кметь.
Тому засилля інформації вимагає від нас особливої уваги. Коли ми говоримо про цифрову освіту та цифрові компетентності, то на сьогоднішній день робота з базами даних, модель селекції і розрізнення, читання і роботи з базами мусить бути на першому місці.
"Ну що в бібліотеці можна робити? Читати. Ми вчимося читати, тому що знання букв в цій масі інформації іноді не гарантує вміння читати", - зазначив Василь Кметь.
Відповідальність людей у процесі цифровізації
Директор Львівської муніципальної бібліотеки розповів, що абсолютизація цифровізації нагадує йому колись пережитий історичний епізод. У XVIII столітті в епоху Просвітництва французькі енциклопедисти прагнули зібрати усі знання про світ у велику багатотомну енциклопедію. Саме це, на їхню думку, мало зробити суспільство щасливим, бо повинні були зникнути причини для воєн та будь-якої конкуренції. Проте минули століття, а ні війни, ні конкуренція не зникли.
“Ми досі живемо серед матеріальних та інтелектуальних уламків Середньовіччя”, — писав французький історик-медієвіст Жак Ле Гофф. Василь Кметь пояснив це тим, що попри те, що ми маємо нові технології, нове бачення світу, суспільство продовжує боротися за землю, національні простори, конкурує за економічні ресурси. Цифровізація в світі сьогодні може ознаменувати перехід суспільства до нової, цивілізаційно іншої епохи в історії людства, “де певні речі, певні пріоритети і імперативи, які були для тих останніх 2000 років актуальними, очевидно, можуть певним чином коригуватися”.
“Якщо ми говоримо про тенденцію цифровізації, ми повинні говорити дуже чітко про принципові зміни в освіті, відповідне соціальне виховання. Ми повинні говорити про виховання відповідальності і розуміння того, що якщо колись середньовічна людина боялася вийти на вулицю, бо на неї міг напасти ведмідь чи вовк, і це була загроза, це був стрес, то сьогодні людина цього не боїться, припустимо, і в неї складається ілюзія того, що в неї безпечне життя”, - зазначає Василь Кметь.
Зокрема часто в людей в Україні є ілюзія, що війна десь далеко, а у їхньому місті все спокійно та добре. Проте з цифровізацією такі ілюзії зникають.
“Людина більше не може бути безпечною. Чому? Тому що те, що вона думає, створює, робить її підконтрольною. Тому що кожен крок людини попадає в тоталітарну модель цифрового стеження”, - пояснив експерт.
Електронні чи друковані книги?
На думку Василя Кметя, співіснування паперової і електронної книги - це поєднання двох чинників читання, коли первинним може бути і один, і другий документ. Видавець може створити друковану книжку і оцифрувати її, а може зробити навпаки - цифрову книгу видавати на замовлення користувачів в матеріальному носії. Другий варіант, до речі, вирішує проблеми логістики та знецінення книжок, які завжди невідомо до кінця чи куплять усі, чи ні.
“Я бачу майбутнє читання в однозначному поєднанні одного з другим. Причому я бачу бібліотеки як чудовими майданчиками, де можна прочитати паперову книжку і де можна знайти для себе електронну. Бібліотека – це завжди безпечний, вільний, безкоштовний простір читання”, - додав Василь Кметь.
Підготувала Марія Твардовська
