1030 років тому відбулось хрещення України-Русі. Відтоді, ось уже понад тисячу років, українська цивілізація розвивалася під впливом християнської релігії й цінностей. Так, ми успадкували та зберегли у культурі чимало рис від дохристиянської ери. Але саме церква впродовж століть формувала характер українського народу, його звичаї та чесноти.
Сьогодні християнство залишається не менш вагомим й спасенним, аніж раніше. Настанови та заповіді Ісуса не втратили актуальності. Навпаки. Вони стали іще нагальнішими за умов бездуховності й руйнівних суспільних тенденцій.
Правда у тім, що в наш час християнство та його цінності вкрай підступно підважені. Парадоксально, але підважені в більшості європейських країн. У Європі, яка так само, як і Україна, розвивалася на християнських засадах.
Підступність полягає у тому, що християнство та його цінності не заперечуються й не забороняються. Минув той час, коли ненависники релігії – атеїсти – проголошували війну Богові й церкві, мобілізуючи у такий спосіб й апологетів (захисників) традиційних цінностей. Сьогодні вони нічого не забороняють. На зміну заборонам прийшла… вседозволеність.
Християнство? – Будь ласка!
Атеїзм? – Дуже просимо!
Традиційна родина? – Вітаємо, так тримати!
Одностатеві стосунки? – Та ради Бога, ми же не проти!
Стоп. Заради Бога? Це точно – заради Бога?.. Чи всупереч Йому?..
Глобалізація, яка набрала силу в другій половині ХХ сторіччя, поставила під сумнів цінності як такі. У попередні епохи людство мало виразне уявлення про добро та про зло. Про прекрасне й потворне. Про досконале та примітивне. Зрештою, про нормальне та протиприродне.
Глобалізація, що зіштовхнула лобами народи, культури та цивілізації, нівелювала відмінності й проголосила все рівноцінним та однаково значущим. Й, з одного боку, це дуже добре: європейська людина вперше визнала цінність у тих (до прикладу, африканських) культурах, які раніше вважала вкрай примітивними та зневажала.
З іншого боку, внаслідок такого зрівняння людина втратила відчуття правильності та природності. Те, що раніше вважалось неправильним та неприродним, відтепер було проголошено по-своєму правильним та природним. В сучасному світі в буквальному сенсі не залишилося нічого святого. Те, що раніше вважалось сакральним і непорушним, стало «одним із». Одним із багатьох рівноцінних тлумачень життя.
Печаль в тому, що цей релятивізм (все відносно!) впевнено рухає людство до краю. Одним із найбільш руйнівних проявів цього процесу є політика легалізації одностатевих стосунків, яка щораз більше проштовхується в Європі й Америці.
Часто завважують, що ця політика завдає нищівного удару по інституту родини. Це правда. По інституту родини, а, відтак, і по суспільству в цілому.
Але я би хотів звернути увагу на ще глибший момент. Така гендерна політика завдає удару по самій людині як такій. По тій людині, що була створена Богом. Адже Бог сотворив чоловіка та жінку! У Книзі «Буття» немає ні слова про трансгендерів або людей, які не мають статі та називають себе «воно».
Така гендерна політика розмиває не тільки поняття про родину, поняття про чоловіка (мужність, маскулінність) та жінку (жіночість, жіночність), але й про поняття людини.
На щастя, не всі країни й суспільства піддалися під цей вплив. Є чимало таких, які чинять потужний спротив.
Згадаймо Ліму (Перу, 2017). Півтора мільйона людей вийшли на протест під гаслом «Руки геть від наших дітей» проти гендерного плану Департаменту освіти. Маніфестації пройшли у 17 містах. Був поданий позов до суду. Зібрано 60.000 підписів під петицією, яка дозволила представити законопроект від громади у парламенті. Маніфестантів підтримала перуанська церква. Й так дісталася перемога! Задля «хлопчиків» та «дівчаток», а не «воно»...
Подібні масові маніфестації відбувалися також в інших країнах. І усюди, увага, ми зауважуємо потужне становище християнської церкви. Там, де церква відіграє велику роль, там суспільство спроможне чинити спротив.
Це іще раз доводить, наскільки важливою нині у нашій країні є роль християнської церкви. Це той інститут, який сповідує істинні неперебутні цінності й протистоїть лукавству, облуді й омані, в якому ризикує потонути людство. Це той інститут, який здатний порятувати людину від хибного шляху. А заразом зберегти родину й народ.
Отже, зі святом!
