Якщо 2019 рік був справедливо проголошений роком Брейгеля, то у наступному, 2020-му, на усіх поціновувачів Північного Ренесансу чекає не менший подарунок від кращих музеїв Європи – відзначення 630-ліття від народження Яна ван Ейка! Саме його називають засновником нідерландської національної школи живопису та (що є перебільшенням) винахідником олійних фарб.
Як розпочати святкування року ван Ейка, де і коли краще дивитися шедеври майстра, і чому скоро час їхати до Генту читайте у спеціальному випуску #medieval_why від Стефанії Демчук на "Symbolon. Центр середньовічних та ранньомодерних студій" у Facebook.
Ян ван Ейк (1390 – 1441) – виключна особистість доби «осені середньовіччя». Придворний, дипломат, художник-новатор та експериментатор він в усьому досягав успіху. Невипадково, у «Книзі про художників» Карел ван Мандер напише, що Ян ван дер Гус впав у меланхолію та зійшов з розуму, намагаючись перевершити досягнення свого славетного попередника.
Про кар’єру ван Ейка нам відомо досить багато: з 1422 по 1425 рр. він перебував при дворі Іоанна Безжалісного, правителя Голландії та Ено, у Гаазі у ранзі камер-юнкера («Valet de chambre»). Наступні чотири роки Ян ван Ейк проводить на службі у герцога Бургундського Філіпа Доброго у Ліллі і в 1428 році навіть відвідує Лісабон у складі посольства герцога. При дворі у його функції також входило оздоблення манускриптів – скоріш за все, саме умілість у мініатюрі З 1429 року і до самої своєї смерті Ян працює у Брюгге.
За 12 років Ян ван Ейк створив близька двадцяти творів, кожний з яких вражає віртуозністю у передачі найменших деталей, глибиною і яскравістю фарб та їх особливим сяйвом. Ван Ейк став справжньою перехідною ланкою між мініатюрою та станковим живописом і між середньовіччям та Північним Відродженням. Протягом одного десятиліття Ян працював над Гентським вівтарем разом зі своїм братом Губертом, над портретом родини Арнольфіні, Мадоннами на замовлення канцлера Ролена та каноніка ван дер Палє, портретами дружини, міського патриціату та аристократії.
З-поміж інших пізньосередньовічних майстрів його виділяє і підпис – «Als Ich Can» (Рис. 1). Аж до другої половини XVI ст. у Нідерландах майже ніхто з художників не підписував свої картини. Цей вислів, який можна перекласти «Як я можу» (або «Найкраще, як я зміг [зробити]»), доповнювали й інші рядки, вже латиною «Майстер Ян мене зробив». Наявність підпису ставить ван Ейка на щабель вище художників-ремісників, вказує на усвідомлення майстром своєї індивідуальності і творчого «я». Більше того, за загальноприйнятою версією, існує цілих два автопортрети Яна – прихований, у дзеркалі поза родиною Арнольфіні (Рис. 2), та повноцінний – «Чоловік у тюрбані» (Рис. 3).
Саме тому «девіз» «Als Ich Can» був вибраний для назви першої з ювілейних виставок, присвячених Яну ван Ейку, яка відкрилась 10 липня у Віденському музеї історії мистецтв (KHM) (Рис. 4). На цій камерній виставці представлені три роботи Яна ван Ейка (Рис. 5, 6, 7), а також твори його сучасників та навіть казула з Імператорської скарбниці Габсбургів – елемент літургічного одягу, який належав Ордену Золотого Руна (Рис. 8). Орден був заснований герцогом Бургундським Філіпом Добрим (1396 – 1467) (Рис. 9), а його кавалерами ставали лише нащадки найбільш знатних родин Бургундського герцогства. Кавалер носив золотий ланцюг з мініатюрним знаком-руном на ньому.
«Серцем» віденської виставки є мініатюрна «Мадонна біля фонтану», яку ван Ейк створив наприкінці життя, у 1439 році (рис. 6). Його девіз, написаний псевдо-грецькими літерами, та підпис все ще можна бачити на оригінальній рамі. Також на рамі ми бачимо залишки поліхромії – дерево було розфарбоване так, щоб виглядати як мармур: адже лише цінний мармур гідний обрамляти образ Богородиці. Фонтан з маленьким ягнятком уособлює Марію як Джерело Життя – матір Ягняти, яке має відкупити людські гріхи. Сад поза нею – hortus conclusus («закритий сад») – символізує таємницю Непорочного зачаття та дівоцтво Марії.
Виставка у Відні – рідкісний шанс побачити цю одну з останніх робіт ван Ейка, адже Антверпенський музей мистецтв, де вона зберігається, ще буде декілька років знаходитись на реконструкції. Тому у Відні щиро радимо не лише насолодитись винятковим зібранням картин Пітера Брейгеля Старшим, але і поринути у витончений світ осені середньовіччя разом з виставкою «Als Ich Can», яка триватиме до 20 жовтня 2019 року.
Не встигаєте у Відень, але прагнете побачити більше картин Яна ван Ейка? Не сумуйте, бо вже 1 лютого 2020 року відкривається його монографічна виставка «Ван Ейк. Оптична революція» у Генті! Реставраційні роботи над Гентським вівтарем тривають, однак вже зараз історики мистецтва і реставратори готові представити перші результати багатолітнього дослідження стулок вівтаря (зокрема, «нове обличчя» Ягняти Рис. 10). Також, на цій виставці ви зможете більше дізнатись про технічний аспект магії, яку творив ван Ейк у себе в майстерні.
Насолодитись Гентським вівтарем у деталях можна вже зараз завдяки зусиллям Бельгійському королівському інституту культурного спадку (KIK/IRPA), перейшовши за посиланням.
Більше дізнатись про виставку у Генті можна тут: https://bit.ly/2JzBsMm
