13 листопада 1905 року у с. Дюксин на Рівенщині народився Ніл Хасевич – художник-графік, член ОУН, Української головної визвольної ради, Української повстанської армії.
Лицар Срібного Хреста Заслуги УПАта медалі «За боротьбу в особливо важких умовах». У підпіллі мав псевда: Бей-Зот, Левко, Рибалка, 333, Старий, Джміль.
Вихідець з незаможної родини диякона, отримав європейську освіту, але замість всесвітнього визнання свідомо обрав шлях митця-повстанця УПА, перебуваючи майже 10 років у підпіллі.
Трагічний випадок на залізниці забрав життя його матері, а самого Ніла зробив калікою. Підлітком залишившись без лівої ноги, він самотужки зробив собі дерев’яного протеза, а компенсацію від залізниці за нещасний випадок витратив на навчання у Варшавській академії мистецтв.
150 графічних композицій створив за роки перебування в УПА. Карикатури на радянський режим та його лідерів, видрукувані у сатиричних журналах «Український перець» та «Хрін» неабияк дратували комуністичну владу. Його графіка була ефективною зброєю в руках визвольного підпілля. Дереворити, створені ним у криївках та потім віддруковані у підпільних типографіях були вагомим аргументом проти радянської пропаганди.
Копії гравюр Ніла Хасевича розповсюджувалися серед іноземних посольств та делегатів сесії Асамблеї ООН. Тому акцію по знешкодженню «Бей Зота» радянські спецслужби розробляли особливо ретельно.
В умовах важкої підпільної боротьби та зневіри розробив проекти нагород УПА. Щоб підтримати моральний дух бійців, показати важливість цієї боротьби.
У повстанській армії існувала власна нагородна система. Військове відзначення за бойові заслуги міг отримати кожний вояк. Пропозиції на відзначення чи підвищення ініціювали сотенні або вищі командири. Після затвердження УГВР, або відповідним штабом їх оголошували у військових наказах, а повідомлення про деякі з’являлися друком у підпільній періодиці.
Рішення УГВР від 30 травня 1947 року нагородження Хрестами Бойової Заслуги було поширено не тільки на вояків УПА, а й на всіх учасників збройного підпілля. Металевих відзнак-хрестів довший час не існувало. Виготовлення Хрестів Заслуг затримувалося через те, що не було запропоновано вдалих проектів нагородних знаків.
Ніл Хасевич у квітні 1950 року надіслав листа до ГК УПА, в якому подавав проекти нагород. Загалом їх було 16: два проекти Хреста Бойової Заслуги, п’ять – Хреста Заслуги, три – медалі «За боротьбу в особливо важких умовах», чотири – відзнаки приналежності до УПА, два – відзнаки до 20-річчя ОУН. У Листі художник детально описав, як виготовляти ордени, жетони та стяжки в підпільних умовах.
Справа КГБіста Стекляра: як хотіли приховати правду
УГВР затвердила проекти нагород 30 червня 1950 року. Металеві відзнаки-хрести для всіх відзначень з'явились 1951 року. Більшість їх було виготовлено у Західній Німеччині. Окрім Хрестів Заслуги різних ступенів, які вважали орденами УГВР встановила дві медалі: 6 червня 1948 року – «За боротьу в особливо важких умовах» та 10 жовтня 1952 року – «Х-річчя УПА».
За час діяльності УПА було нагороджено 1102 учасників національно-визвольної боротьби.
«Поки буде залишатися бодай одна краплина моєї крові, я буду битися з ворогами свого народу. Я не можу битися з ними зброєю, але я б’юся різцем і долотом. Я, каліка, б’юся у той час, коли багато сильних і здорових людей у світі навіть не вірять, що така боротьба взагалі можлива». Ніл Хасевич.
Підготували Наталя Слобожаніна та Леся Бондарук, УІНП.
