Законопроєкт «Про медіа», відповідаючи на сучасні виклики, пов’язані із розвитком технологій, залучає до сфери медіарегулювання і онлайн-ЗМІ. Адже нині в інтернеті працює багато ресурсів, які позиціонують себе як медіа. Проте права і статус їхніх працівників не підкріплені жодними нормативними актами.
Положення законопроєкту стають на бік таких осіб і пропонують захист працівникам онлайн-медіа, переконана голова Національної ради Ольга Герасим’юк.
Проєкт закону передбачає можливість добровільної реєстрації медіа, які працюють онлайн. Працівники таких зареєстрованих онлайн-медіа отримають статус журналістів, а також гарантії відповідно до законодавства, як нині це є для телевізійної, радійної і друкованої журналістики. При цьому, зауважує Ольга Герасим’юк, «закон не регулює діяльність журналістів. Ми даємо їм статус та права, проте не втручаємося в їхню діяльність і не вказуємо їм, що робити».
Крім того, зареєстровані медіа матимуть змогу отримувати державну підтримку і укладати договори про висвітлення діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування. Якщо чинне законодавство передбачає укладення договорів лише з друкованими медіа, то за новим законопроектом це зможуть робити всі медіа, в тому числі й ті, що працюють онлайн. Передбачені положення зменшують можливості зловживань місцевої влади і використання медіа у власних інтересах.
Навколо питання про регулювання онлайн-медіа є багато спекуляцій. Звичайно, багато-хто хотів би зберегти статус кво і ніколи не думати про стандарти, яких мають дотримуватися традиційні медіа. Однак повсюдне проникнення інтернету і його значний вплив на аудиторію не дозволяє урядам багатьох країн залишити цей віртуальний світ без нагляду. 11 країн Європейського Союзу регулюють онлайн-медіа. Адже тут постає не лише питання захищеності прав як працівників, так і споживачів контенту, а й добросовісної конкуренції на ринку. «Представники ліцензованих телерадіоорганізацій неодноразово озвучували думку про те, що нерегульованість інтернет-медіаресурсів і чимраз більша їх частка створюють для останніх значні конкурентні переваги порівняно з телебаченням і радіо. Рекламний ринок все активніше перетікає в інтернет», – акцентує голова Національної ради.
Тому законопроєктом і вводиться регулювання онлайн-медіа, ОТТ-платформ, іноземних платформ, таких як YouTube і Facebook. Очевидно, що ці великі гравці є поза юрисдикцією України, вони не мають національних офісів, а будують свою структуру за тематичним принципом — модерування в одній країні, реклама в іншій. Визначеним способом взаємодії з ними має стати співпраця і діалог. Законопроєкт передбачає, що в такому випадку, коли суб’єкт не підпадає під юрисдикцію України, але його діяльність зачіпає права та інтереси українських громадян, Національна рада зобов’язана зробити все можливе, щоб встановити механізм співрегулювання з таким суб’єктом через укладення відповідного меморандуму або угоди. Саме у такий спосіб держава намагатиметься відстоювати як власні інтереси, так і інтереси своїх громадян, взаємодіючи із платформами щодо цілої низки питань: боротьба з тролями, протидія мові ворожнечі, захист дітей тощо.
Законопроєкт про медіа розроблявся на принципі технологічної нейтральності. Тобто мова передусім іде про регулювання контенту і дотримання вимог щодо контенту. Національна рада не контролюватиме Інтернет, а лише поширення через мережу Інтернет контенту, який порушує встановлені обмеження. Регулятор не має повноважень блокувати інтернет-ресурси. Рішення про обмеження поширення медіа ухвалює суд. І законопроєкт чітко визначає, за яких умов це може відбутися. Однією із таких підстав є системність порушень.
Тому, на переконання Ольги Герасим’юк, добросовісним медіа нема про що хвилюватися. А от ті, хто дозволяють собі поширювати мову ворожнечі, дискримінаційний контент, мали б уже зараз серйозно задуматися про власну редакційну політику.
