Головним результатом організованої активістами енергетичної блокади Криму став рух Києва в напрямку до перегляду стосунків із окупованим півостровом, вважає громадський діяч, керівник львівського осередку «Крим. SOS» Алім Алієв. Про це він сказав у коментарі Гал-інфо, відповідаючи на запитання про те, чого досягли активісти внаслідок двотижневої акції.
«Коли прем’єр-міністр заявляє, що ми півтора роки постачали енергію в Крим як суб’єкта Російської Федерації, то це виглядає принаймні дивно, правда?» – іронічно відповідає Алім Алієв питанням на запитання.
На його переконання, саме зміна політики Києва щодо анексованого півострова й була основною метою блокадників. Їхні стихійні дії мали на меті повернути витіснену на маргінес проблему Криму до суспільного дискурсу й змусити українських чиновників відмовитися від подвійних стандартів, коли, з одного боку, всякчас звучать ритуальні, але нічим не підкріплені заяви «Крим – це Україна», але, з іншого боку, не вживається жодних заходів для деокупації Криму. Понад те, з окупованою територією укладаються всі можливі угоди – так, буцім нічого не трапилося.
Проте Business as Usual більше не входив у плани кримських татар і активістів, що долучилися до їхньої акції.
«Свого часу це був порив розпачу. Активісти бачили, що з боку української влади стосовно Криму нічого немає, окрім заяв. І, власне, енергетична блокада змусила українських чиновників переглянути стосунки з Кримом», – вважає Алім Алієв.
Втім, після того, як увагу привернено й проблему актуалізовано, ініціативу у діях стосовно півострова має взяти на себе держава, котра дотепер перекладала відповідальність на активістів.
«Я схиляюсь до думки, що рішення на кшталт припинення постачання електроенергії має ухвалювати держава – разом з активістами. Неправильно, коли це роблять активісти, а держава скидає на їхні плечі всю відповідальність», – каже громадський діяч.
На його думку, невпевнені та невизначені кроки держави пов’язані з браком стратегії щодо Криму. Визначена та зрозуміла стратегія дала би можливість розвинути пов’язані та послідовні тактичні кроки.
«Стратегія задає рамки, яким чином суспільство й держава повинні рухатися до деокупації Криму. Коли ж немає стратегії, коли є рухи лебедя, рака та щуки, тобто непов’язані між собою тактичні дії, то вони в довгостроковій перспективі можуть завдати лише шкоди», – вважає Алім Алієв.
Він стверджує, що в суспільства існує великий запит на стратегію щодо Криму, тож якщо держава й надалі не буде спроможною її розвинути, це зробить суспільство.
«Найбільший запит, який є і в громадянського суспільства, і в активістів, і в бізнесу, – це запит на стратегію. Але ми не будемо чекати від держави. Ми будемо збирати експертні групи й думати, що робити. Бо невдовзі буде два роки окупації Криму, а стратегії досі немає», – резюмує громадський діяч.
Розмову вів Сергій Стуканов.
