Сміття у Львові — це сумна елегія, яку почали обговорювати активно після Грибовицької катастрофи. Так куди ж дівається львівське сміття?
Здавалося б, що ситуація йде на краще, адже певне відсоткове співвідношення містян Львова почало сортувати сміття, перевізники поставили контейнери для роздільного вивозу відходів, а міська влада максимально сприяє дотримання свого слова — збудувати сміттєпереробний завод на вулиці Пластова, 13; але в той же час з’явилася й інша проблема — непідконтрольовані сміттєзвалища у Львові, які тільки розростаються.
Одні з найбільших локацій, де скидають сміття у Львові, розташовані на вулицях Північна та Пластова. Їх не те, що неозброєним оком можна побачити, їх легко зауважити, відкривши карту Google Maps, де ці сміттєзвалища зображені сірими колами.
Зміни без кількох згуртованих людей не відбуваються
Мене, як журналіста, зацікавила проблема ТПВ у Львові, тому почала шукати в кого то взяти коментар. І завдяки силі Фейсбуку я знайшла Бориса — він є членом соціальної ініціативи «Хтось не зробить!».
Діяльність Соціальної ініціативи «Хтось не зробить» спрямована на організації проектів, які спонукають молодь до активної громадської позиції, особистої відповідальності за свій рівень життя, а також ініціатива популяризує просвітницьку діяльність як запоруку успіху. Не останню роль в організації заходів зосереджена на екології. Такий проект діє у Львові та Хмельницькому.
Тоді списалася з Борисом, домовилася про зустріч і все відбулося, як планувалося.
Якщо одна людина почне змінюватися чи зміниться світ? – наша розмова почалася з такого неоднозначного питання. Спершу злегка спантеличило. На вигляд хлопець уже дорослий, йому приблизно 25 років. Борис — екоактивіст, який вже не перший рік займається питанням екології у Львові. Переконаний, що проблеми, які наразі є у Львові, не всі з вини місцевої влади тому, що в українців як завше: хто винен, звісно ж, влада.
Вочевидь, моя відповідь Борисові не була цікава, це спеціальний прийом, щоб мимоволі перейти до екологічної довідки. Наступні кілька хвилин він засипає мене різними термінами, іменами, відсотками, показує схеми, демонструє графіки, дістає з своєї полиці брошури, зроблені різноманітними екоініціативами, які були роздані колись львів’янам.
Чи знаю я, що сміттєзвалище з будівельними відходами, яке на вулиці Пластова, використовується задовго до Грибовицької трагедії? Що, так звана, перевантажувальна станція на Північній ще досі функціонує, попри численні обіцянки очистити цю ділянку? – звісно ж, до розмови з ним не була настільки обізнана у питанні львівського сміття.
Після сміттєвої блокади, літа 2017 року, я всерйоз зацікавився екологією. Тоді я побачив, як моє красиве місто заполонили кучі сміття; мене дратувало, що я літом не можу відкрити вікна кімнати — одразу рої мух залітали у приміщення, відчувався нестерпний сморід. — Борис включає комп’ютер, де показує свої численні вкладки, в основному на них розписано думки експертів та диванних аналітиків, які окреслюють екологічні проблеми в Україні та ймовірні варіанти їхнього вирішення, однак наш герой наголошує, що зміни без кількох згуртованих людей не відбуваються.
Яке право ви маєте тут знімати?
У Львові дуже добре працює сарафане радіо. Завдяки йому я дізнався про сміттєзвалища. Як закінчилася сміттєва епопея в Грибовичах, на вулиці Північній створили перевантажувальну станцію, метою якої було тимчасове зберігання відходів, звідки їх мали забирати та вести в інші області на полігони. Ніби нічого погано, але скільки разів її мали прибрати.
Також на початку грудня керівник Держекоінспекції Львівщини Микола Маланич стверджував, що на вулиці Північній знову виросли гори відходів. Тобто до цього часу ніхто їх не бачив.
Згідно з офіційною інформацією, цю перевантажувальна станцію мали розчистити ще у листопаді 2017 року.
Щоб переконатися у тому, що компанія «АВЕ-Львів дотримала слова» і нарешті очистила це сміттєзвалище, наш герой Борис поїхав з’ясувати правду.
Як тільки я добрався туди, почав знимкувати. Мене зразу стали відганяти працівники компанії «АВЕ-Львів» з закидами: «Яке право ви маєте тут знімати?» — тоді Борис пред’явив посвідчення журналіста, проте запалу мене кудись гнати не зникло. Один з працівників почав видзвонювати високопоставленим людям, щоб розібралися з надоїдливим журналістом, який невідомо, що тут робить.
В Україні ніхто легально не приймає будівельних відходів
Опісля історії про Північну, Борис з запалом описував ще одну історію – про сміттєзвалище на Пластовій.
"Коли я наводив довідки про львівські сміттєзвалища я дізнався про одне з них на Пластовій. Щоправда, воно використовується задовго до Грибовицької трагедії, щонайменше — 1 рік, — Борис витягує з свого столу роздруковані фотографії Пластової і починає далі розказувати. — Для мене дивна ця ситуація з сміттєзвалищем, адже люди так активно страйкували і виступали проти будівництва сміттєспалювального заводу на території ТЕЦ-2, зараз проти сміттєпереробного заводу на Пластовій, а про сміттєзвалища, яке в них під боком, забули?", - зокрема розповів Борис.
Як кажуть, життя саме вказує дорогу. До Бориса на передодні польського Різдва подзвонила екоактивістка Ірина з новиною, що завтра (це було 24 грудня) о 8 ранку їхатиме вантажівка з будівельними відходами з Руської. Уточню, що тоді велося будівництво ЛКП «Центр розвитку туризму».
Наступного дня Борис чергував на вказаному місці. Як передбачалося, під’їхала вантажівка, забрала відходи і поїхала геть. За нею слідом поїхав Борис.
Ця вантажівка побачила свій хвіст і хотіла скинути з правильного курсу: почала їздити колами та закаулками, але все ж не втекла. — розказує Борис.
Як тільки вантажівка доїхала до сміттєзвалища, вона спокійно під’їхала, скинула своє сміття. Після чого не кваплячись, водій побесідував мило з охоронцем про життєйське та поїхав геть.
А все тому, що ніхто легально не приймає будівельне сміття. — додав Борис.
*****
Наостаток Борис розказує історію про байдужість львів’ян. У нього склалося враження, що більшість не цікавляться цією темою доти, доки якесь ЗМІ не розігріє цю тему та подасть це блюдо за своїм рецептом, яке надали їм зверху.
Катерина Клименко спеціально для Гал-інфо.
