Новий керівник Адміністрації Президента України повинен взяти на себе весь негатив, скерований на Президента,для цього він має поєднати у собі найгірші риси попередніх одіозних глав АП. Про це на своїй сторінці у соціальній мережі Фейсбук написав політолог Віктор Небоженко.
За словами політолога, Борис Ложкін давно збирався покинути посаду глави Адміністрації Президента (АП) України.
«І річ тут не в особистих стосунках між Порошенком і Ложкіним. Мало хто пам'ятає, що одним із перших тез нового Президента Порошенка був новий критерій відбору людей в АП. Порошенко відкрито заявив, що в АП будуть набиратися суто багаті та успішні люди. Зумівши створити величезний бізнес, вони зуміють легко впоратися з українською політикою. Це класичний принцип олігархата: якщо я отримав владу, то вона повинна приносити мені більший дохід. Зовсім не національні інтереси країни, реформи або оборона є метою таких політиків-бізнесменів, а отримання додаткових доходів, завдяки своїй владі. Згідно з цим критерієм, заступник голови АП Порошенко став мільярдер Юрій Косюк. А главою АП став мультимільйонер Борис Ложкін. Згодом Порошенко усвідомив дурість цієї тези, бо робота його АП одна з найгірших за 25 років. Серед призначених, першим зрозумів свою помилку Юрій Косюк, який після успішного вирішення своїх бізнес-завдань скоренько покинув АП.
Борис Ложкін вже через рік теж зрозумів, що при підозрілому і жадібному Порошенкові не вийде хутко збагатитися і наздогнати більш щасливих молодих мультимільйонерів, типу Хомутинніка або Льовочкіна. Тому він захотів стати послом України в США. Але американці порадили йому спочатку «потренуватися» на посаді посла України в Росії, натякаючи Ложкіну на його міцні зв'язки з російськими олігархами і правою рукою Путіна Сурковим. Ложкін зрозумів, що перебуваючи поруч з Порошенком, він багато не заробить, а час йде і може бути комусь доведеться відповідати за все, що відбувається нині в країні. А Ложкін не хоче бути крайнім. Публікуючи свою книгу «Четверта республіка», Ложкін дає зрозуміти, що він збирається залишитися на плаву і після політичної поразки Президента Порошенка. Він врахував успішний досвід саморятування Литвина і Льовочкіна, після того, як вони залишили пости глав АП.
Крім цього є ще одна об'єктивна причина відходу Ложкіна з поста глави АП. Президент Порошенко за два роки свого правління ще не здобув жодної перемоги над російським агресором, не виконав своїх передвиборних зобов'язань, не вчинив жодної реформи, допустив жахливе зубожіння мільйонів людей, підняв на найвищий рівень елітну корупцію в країні. Тим не менш, він зумів підім'яти по себе депутатський корпус Верховної Ради, опанувати Кабінет Міністрів України і отримати контроль над більшістю ЗМІ. Пересваривши між собою олігархів, він став вище від них. Таким чином він сконцентрував в своїх руках - набагато скоріше від попереднього президента Януковича - величезну особисту владу над економічними і політичними інститутами країни і не збирається міняти свою успішну політику імітації реформ, маніпулювання і залякування населення країни.
Для утримання і зміцнення цього режиму особистої влади Президенту Порошенкові потрібна зовсім інша Адміністрація, яка б управляла вже не тільки президентською вертикаллю, а й усіма гілками влади, державними органами і політичними структурами країни. На перший план виходить не піар президента, не налагодження стосунків з громадськістю та пресою, бізнесом, чим активно займався Ложкін, а залагодження і використання конфліктів між органами влади, силовиками і бізнес-групами. Новий глава АП Порошенка повинен буде увібрати в себе найгірші риси попередніх одіозних глав АП -Литвина, Льовочкіна, Медведчука. Він повинен бути готовий взяти на себе весь негатив Президента Порошенка, чого не сильно хотів робити Ложкін. І не піар, а шантаж, маніпуляції, брехня і примус стають головними засобами управління народом. І в цій ситуації Ложкіну як фахівцю з політичного маркетингу, комунікацій з ОМ і ЗМІ краще відійти в бік - під час формування олігархічної президентської республіки, яка виникає на наших очах - на руїнах Майдану, нездійснених реформ і судомах українського парламентаризму», - написав Віктор Небоженко.
