Депутат від Опозиційного блоку Микола Скорик зареєстрував законопроект, згідно з яким кількість пісень українською мовою на радіо буде знижено до 15%.
Законопроект передбачає внесення змін та доповнень до часини 2 статті 9 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» в такій редакції:
"Телерадіоорганізації при здійсненні радіомовлення (за виключенням випадку, передбаченого частиною третьою цієї статті) повинні забезпечувати частку музичних творів вітчизняного походження не менше 35 відсотків від загального обсягу пісень, з яких не менш ніж 15% державною мовою поширених протягом доби, зокрема не менше 35 відсотків від загального обсягу пісень, поширених у кожному проміжку часу з 7.00 до 14.00 та з 15.00 до 22.00 години"
Також зазначено, що музичний твір вітчизняного походження (пісня) – твір, художні образи якого виражені за допомогою звуків людського голосу чи музичних інструментів, чи їх поєднання, створення, запис, аранжування, виконання якого здійснено громадянами України.
Як зазначено в пояснювальній записці:
"16 червня 2016 року Верховна Рада України прийняла законопроект щодо частки пісень державною мовою в музичних радіопрограмах і радіопередачах, чим внесла зміни до Закону України «Про телебачення і радіомовлення». З того часу телерадіоорганізації при здійсненні радіомовлення повинні забезпечувати частку пісень державною мовою не менше 35% від загального обсягу пісень, поширених протягом доби, зокрема, не менше 35% від загального обсягу пісень, поширених у кожному проміжку часу з 7:00 до 14:00 та з 15:00 до 22:00. Таким чином були законодавчо закріплені обмеження у створенні та виконанні музичних творів неукраїнською мовою, що має характер перепон для розвитку музичної індустрії вцілому та музикантів зокрема, що стосується як українських, так і іноземних суб’єктів. Крім того, громадяни України, маючи право самостійного вибору радіостанцій в цей же час обмежуються у різноманітті музичної продукції, що не може не порушувати засади плюралізму як одного з основних правових принципів.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», дискримінацією є ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом.
Обмеження за мовною ознакою згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» може мати характер непрямої дискримінації, що у п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» передбачено як ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб."
