Розповіли про Херефордську мапу, яка розповідає про втрачений світ середньовічної географії з його міфічними островами, чудовиськами, дивними людьми та Раєм.
Творцем Херефордської мапи вважається Річард з Халдінгему (Лінкольншир), а датують її 1300 роком. Вона виготовлена з єдиного шматка веленя – пергаменту найвищого сорту розмірами аж 1.58 x 1.33 метрів. Саме тому вона є беззаперечним лідером за розмірами серед усіх мап середньовіччя.
Херефордська мапа – одна із середньовічних mappa mundi. Ці особливі карти створювали не для мореплавства чи піших походів. Більш пізні мапи-портолани (теж далекі від точності) вже мали цю практичну мету, а mappa mundi слугували радше для проповіді та навчання. Найбільш популярний їх тип називають мапи «О – Т» (від лат. «orbis terrarum» – «земне коло») і це не просто скорочення назви. Сама форма мапи відповідає цим літерам: вона кругла із «вписаним» у коло «Т» моря, оточеного трьома частинами світу (Азією, Африкою та Європою) з центром у Єрусалимі.
«Вінчає» «orbis terrarum» Христос на троні. Хоча ми звикли, що у цій стороні має бути Північ, але на середньовічних мапах там завжди Схід – така сама орієнтація, як у храмі. Христос не просто царює над світом: на Херефордській мапі зображений Страшний суд. По праву руку від Христа (ліворуч для нас) ми бачимо праведників, яких супроводжує янгол. Ліворуч від нього грішників гонять до пащі диявола-дракона. А що на Заході? Там – так звані Геркулесові стовпи, висот біля входу у Гибралтарский пролив, які, за античною легендою, позначали кінець населеного світу. За словами Платона, на них були вибиті слова «non plus ultra» – «нічого далі». А за стовпами – монстр, який очікував на безтурботних мандрівців.
Але не тільки на Заході ви могли зустрітися з чимось незвичайним. Середньовіччя успадкувало античні уявлення про дивні народи, які населяють Африку – їх ми і зустрічаємо на Херефордській мапі. Перші з них, блемії, або, як їх називав Геродот, акефали не мали голови, а їх очі та рот розміщувались на грудях чи плечах. Інші, сціоподи, описані ще Аристофаном та Плінієм Старшим, мали лише одну, але настільки велику ногу, що відпочивали у її тіні. Були і кіноцефали (від грец. «собакоголові») і троглодити, які за Геродотом, Страбоном та Плінієм, були «дуже швидкі, живуть в печерах, їдять змій та ловлять диких тварин, стрибаючи на них».
Цим дива mappa mundi не обмежувались. У «великому морі» хлюпається русалонька зі своїм неодмінним дзеркалом та гребнем. Поблизу Єгипту гордовито стоїть єдиноріг («monoceros», як він названий на мапі). Компанію їм складають інші тварини бестіарію – слон (із дерев’яним замком на спині), верблюд («Бактрія має надзвичайно сильних верблюдів, які ніколи не зношують своїх ратиць»). Поряд із верблюдом пелікан роздер груди і годує своїх пташенят своєю кров’ю.
Херефордська мапа – це не тільки про чудернацькі створіння та далекі землі. Окрім Христа-Вседержителя на мапі можна побачити найбільш значні біблійні місця та події. На Сході, прямо під троном Христа, у колі земному, але обмеженому і власним колом, знаходиться Рай з деревом Пізнання у центрі. Єва тягне руку до плоду, щоб взяти його у демона-змії. Ноєв ковчег плаває поряд з тваринами бестіарію, а суворо на Захід від Раю, неподалік від Єрусалиму, місто Вавилон та його вежа. Червоне море (яке і справді червоне на мапі) зображене з переходом, по якому євреї вийшли з Єгипту та прямували у Святу Землю.
Чому ж античні міфи перемішались із сакральною іконографією? Майстер Річард та його колеги-картографи черпали свої знання про сціоподів, Геркулесові стовпи та інші дива з творів Ісідора Севільського, Беата Лієбанського та інших теологів, які не просто акумулювали античні знання, але і переосмислили їх у християнському дусі. У такий спосіб «язичницьке» знання тісно переплелось з релігійним. Отже, Херефордська mappa mundi – це не просто географічна мапа. Як і центричні діаграми середньовічних рукописів (так звані «rotae») подібні мапи синтезували набутки пізньоантичної та середньовічної науки: «прочитати» таку мапу було все одно, що прочитати з десяток енциклопедій.
Самостійно поблукати мапою можна на чудовому інтерактивному сайті.
Нагадаємо, раніше Гал-інфо розповідало середньовічний посібник з руху планет і зірок.
