Завтра, 4 серпня, Львів попрощається з п’ятьма захисниками. Сергій Зайцев, Ігор Демчук, Сергій Цибочкін, Віталій Чеховський, Володимир Тучапський загинули, захищаючи Україну від російських окупантів.
Мерія закликає львів’ян та гостей міста долучитись до міської церемонії прощання з військовослужбовцями та утриматися в цей час від проведення розважальних заходів та святкувань.
Чин похорону Сергія Цибочкіна, Віталія Чеховського та Володимира Тучапського розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла, об 11:30 відбудеться міська церемонія прощання на площі Ринок.
Чин похорону Сергія Зайцева та Ігоря Демчука розпочнеться о 14:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла, о 14:30 відбудеться міська церемонія прощання на площі Ринок.
Поховають воїнів на Личаківському кладовищі.
Біографічні довідки захисників
Сергій Зайцев (09.04.1993-02.08.2023) Уродженець міста Кам’янське Дніпропетровської області.
Здобув вищу освіту у Національній академії внутрішніх справ за спеціальністю «Правознавство».
Протягом 2013-2015 років проходив строкову службу у лавах 2-ї окремої Галицької бригади Західного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України. Із 2015-го обіймав посади від старшого стрільця до старшого інструктора, а згодом – командира 1-ї бойової групи 1-ї групи спеціального призначення окремого загону спеціального призначення.
Старший лейтенант. Із 2014 року неодноразово виконував бойові завдання із захисту територіальної цілісності та суверенітету держави на східному напрямку. За військову майстерність і героїзм був нагороджений орденом «За мужність» III-го ступеня, а також особистою зброєю.
У Сергія Зайцева залишилася дружина.
Ігор Демчук (24.06.1987-02.08.2023) Уродженець села Каришків Вінницької області.
Закінчив Національну академію внутрішніх справ за спеціальністю «Право». Згодом здобув освіту у Національній академії Національної гвардії України за спеціальністю «Менеджмент».
У 2010 році розпочав військову кар’єру у Західному територіальному управлінні Національної гвардії України, де пропрацював 13 років. Обіймав посади від стрільця стрілецького батальйону до командира 1-ї групи спеціального призначення окремого загону спеціального призначення. Під час проходження служби отримав військове звання «майор».
Із 2014 року неодноразово виконував бойові завдання із захисту територіальної цілісності та суверенітету держави. За сумлінне виконання військового обов’язку був нагороджений орденом «За мужність» III-го ступеня та особистою зброєю.
У Ігоря Демчука залишилися дружина та двоє синів.
Сергій Цибочкін (09.07.1972-27.07.2023) Львів’янин.
Навчався у Ліцеї №45 Львівської міської ради. Після завершення навчання проходив військову службу в Миколаєві у лавах військ протиповітряної оборони. У 1998 році закінчив Львівський державний університет внутрішніх справ за спеціальністю «Правознавство».
Велику частину свого життя пропрацював на керівних посадах у слідчому управлінні колишнього Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, займався розслідуванням злочинів у сфері службової та господарської діяльності. Під час проходження служби здобув звання «підполковник».
У вільний час досліджував історію Львова, яким захоплювався, активно займався гірським туризмом та айкідо. Самостійно склав власне генеалогічне дерево.
Із 2017 року працював керівником служби безпеки на цукровому виробництві на одному із підприємств Хмельниччини.
Із початком повномасштабного вторгнення став на захист Батьківщини до складу 501-го окремого батальйону морської піхоти 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського Військово-морських сил Збройних Сил України. Виконував бойові завдання на південному та східному напрямках. За словами Сергія Цибочкіна, він «іде на війну, щоб допомогти Україні здобути Перемогу».
У Героя залишилися дружина, син та сестра.
Віталій Чеховський (20.08.1984-30.07.2023) Львів’янин.
Навчався у Середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №91 міста Львова. Здобув вищу освіту у колишньому Львівському інституті банківської справи.
Після завершення навчання працював у сфері продажів та на будівництві, згодом протягом певного періоду проживав у Королівстві Бельгія. Захоплювався автомобілями.
Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації добровольцем став на захист Батьківщини від окупантів. Виконував бойові завдання із захисту суверенітету та територіальної цілісності держави у лавах 117-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України. Боровся із загарбниками на території Донецької та Запорізької областей.
У Віталія Чеховського залишилися батько і брат.
Володимир Тучапський (23.08.1977-30.07.2023) Львів’янин.
Навчався у Середній загальноосвітній школі №27 міста Львова імені героя Небесної Сотні Юрія Вербицького. Закінчив Середнє професійно-технічне училище №26 (сьогодні – Державний навчальний заклад «Львівське вище професійне училище інформаційно – комп’ютерних технологій»), де здобув професію «слюсар-електрик з ремонту електрообладнання».
Після завершення навчання проходив службу у лавах Десантно-штурмових військ.
Працював електриком у Приватному акціонерному товаристві «Львівський жиркомбінат». У вільний час любив подорожувати Україною разом із сім’єю, захоплювався екстремальними видами спорту, зокрема, стрибками з парашутом.
Із перших днів повномасштабного вторгнення рф став на захист Батьківщини від російських загарбників. Виконував бойові завдання у складі 116-ї окремої механізованої бригади 10-го армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України.
У Володимира Тучапського залишилися мама, дружина, двоє доньок, сестра та племінник.
