У Національному музеї у Львові ім. А. Шептицького (просп. Свободи, 20) триває виставка малярських робіт Тараса Лозинського «Малярство на склі». Гал-інфо завітало в гості до музею, аби на власні очі побачити мистецьке поєднання скла, туші, олії та золочення.
Експозиція презентує творчу працю художника останніх років. Близько 70 творів широко знайомлять глядача з тематикою малярських робіт на склі Тараса Лозинського. Перед гостями музею постає надзвичайно чуттєві та проникливі твори зі сакральною тематикою. А також портретна галерея українських гетьманів, традиційний сюжет «Козака Мамая», протрактований в оригінальній авторський манері.
На думку проректора з наукової роботи ЛНАМ професора Романа Яціва, у внутрішніх «світлицях духу» Тараса Лозинського теж відбувались інтенсивні зміни, світ його захоплень мінявся під натиском нових інтелектуальних запитів і відкриттів.
“Динамічна суспільно-культурна діяльність Тараса Лозинського, завдяки якій за два останні десятиліття в Україні з’явилися нові, ефективні форми мистецького музейно-галерейного менеджменту, а також збагатилися механізми комунікації між середовищами колекціонерів і дослідників української мистецької спадщини, вивищила його інституційний формат над особистісним. Натомість у внутрішніх «світлицях духу» Тараса Лозинського теж відбувались інтенсивні зміни, світ його захоплень мінявся під натиском нових інтелектуальних запитів і відкриттів. Компенсаторною галуззю цього невидимого процесу виявилося малярство, пристрасть до якого викликали колекціонерські пріоритети мистця. З роками захоплення уклалося в єдину ціннісно-смислову лінію, а малярство на склі утвердилось у конфігурації авторського стилю, жанрово-тематичної системи та самобутнього естетичного еквівалента.
Концептуальну скерованість творчих зусиль Тараса Лозинського визначило поле його ерудиції як дослідника явищ народного малярства на склі, передусім гуцульського та покутського ареалів. Саме з цього етнокультурного масиву походить більшість пам’яток, які свого часу він увів до обігу і через виставки, і через публікації та репрезентативні видання (у статусі автора ідеї та наукового редактора). Водночас на підсвідомому рівні в мистця закріпилися певні алюзії з творів професійного малярства (найбільше – Олекси Новаківського) з близьким йому експресивним темпераментом. Ще іншим ресурсом, прилученим до системи ціннісних координат Т. Лозинського-художника, є феномен українського іконопису загалом, зокрема такі твори, в яких розкрилася сама стихія народного генія, безпосередність анонімних авторів у трактуванні євангельських тем із проекцією на тогочасний історико-культурний контекст. Ці та інші паралелі вгадуються в рішеннях багатьох творів Тараса Лозинського, хоча завжди «перекриваються» індивідуальним темпераментом автора. У доробку Т. Лозинського – мало не весь Новий Завіт. Поет Ігор Калинець словесно проілюстрував його малюнки про життя Ісуса в збірці «Ісус».
Емоційна вдача художника проявляється в самій манері малювання, з використанням деяких характерних прийомів народного живопису на склі. Тарас Лозинський в одних випадках наслідує відомі іконографічні типи зображень, в інших довільно інтерпретує, зберігаючи їхню ідейну християнську сутність. У трактуванні окремих сцен він посилює значення антуражу, творчо переосмислює роль пейзажу в тих чи тих канонічних сюжетах. Особливою свободою «дихають» твори історичного змісту: портрети козацьких гетьманів, портрет митрополита Андрея Шептицького, а також цикл Козаків-Мамаїв, – у яких внутрішню експресію автора передають широкі пластичні узагальнення та образні деформації.
Виставка малярства на склі Тараса Лозинського має цілісний синкретичний образ, конструйований глибокими нуртами авторської екзистенції, пристрасністю колекціонера-дослідника, а також громадянським усвідомленням ваги етнонаціональної традиції в духовному житті сучасного українця. Індивідуальний досвід мистця, науковця-інтелектуала, ідеолога культурно-мистецького процесу і мистецько-видавничої справи в Україні здобуває велику повагу й авторитет серед сучасників”.
Виставка триватиме до серпня 2019 року.
