У Музеї народної архітектури і побуту у Львові імені Климентія Шептицького розповіли Гал-інфо про давній, маловідомий і цінний музейний експонат – народна прикраса, дуже схожа на запинки для манжетів до святкових чоловічих сорочок.
Шпінька – металева прикраса народного вбрання бойків, яку використовували для запинання прямостоячих високих комірів чоловічих та жіночих сорочок «опліча» кінця 19 - поч. 20 ст. У складній композиції з жіночими прикрасами шпінька створювала оригінальний акцент.
У нашій музейній колекції зберігається чотири шпіньки: одна чоловіча, решта – жіночі. А походять вони зі сіл Старосамбірського (с. Грозьова) та Турківського районів (с. Боберка). Авторство їх виготовлення невідоме. Зважаючи на вигляд двох шпіньок, що були придбані в різних районах, але є дуже схожими, ймовірним автором міг би бути ремісник, який продавав свої вироби на ярмарках.
Шпіньки виготовлені з різного розклепаного металу (мідного, латунного сплаву) та круглих прямих чи опуклих скелець в тонкому металевому обрамленні. Два різні за діаметром кружальця (верхнє значно ширше) з’єднані між собою металевою ніжкою. Окрасою кружальця є блискуче тло, на якому виділяються тиснені підфарбовані кольорові квіти або хрестоподібні мотиви. Чоловіча шпінька є значно більшого діаметру з потьмянілим від часу дзеркальним тлом в алюмінієвому обрамленні.
Тепер ви знаєте, що означє це дивноцікаве слово - шпінька.
