"Відтоді як я народився, я мав лише одне бажання - побачити своє тіло розірваним". Це слова з пісні "Eaten" гурту Bloodbath. Але вчені стверджують, що ані ця пісня, ані інші хіти дез-металу, не викликають у слухачів жорстокості. Про це повідомляє ВВС Україна.
Такого висновку дійшли дослідники з Університету Маккворі (Австралія). Результати дослідження оприлюднені в журналі Open Science.
В ньому йдеться про те, що поріг чутливості до жорстокості у прихильників дез-металу не є заниженим, як стверджують численні критики - зокрема, батьки підлітків, що слухають подібну музику. Про це пише ВВС Україна.
"Фанати дез-металу - це хороші люди, - каже один з авторів дослідження професор Біл Томпсон. - В них немає наміру виходити на вулицю і робити комусь боляче".
Ця наукова робота - частина більшого багаторічного дослідження про те, як різноманітна музика впливає на емоційний стан людей. Вивчити цей ефект дуже непросто, каже пан Томпсон.
"Чимало людей люблять сумну музику. Це дещо парадоксально - чому нам так хочеться сумувати? - запитує вчений. - Рівно той самий принцип працює і з темами агресії чи жорстокості. Як дослідникам, нам цікаво з цим розібратися".
Як вчені вимірювали чутливість до жорстокості?
До участі в експерименті дослідники запросили 32 прихильників дез-металу і 48 людей, які таку музику не люблять.
Обом групам довелося слухати поп-музику, метал і роздивлятися різноманітні - іноді не надто приємні - зображення.
Мета - зрозуміти, як мозок добровольців реагуватиме на сцени жорстокості і як на це впливає музика, яку вони слухають.
Як повну протилежність пісні "Eaten" дослідники використовували "Happy" Фаррелла Вільямса.
Кожен учасник слухав "Eaten" чи "Happy" водночас із тим, як їм показували одразу два зображення: одне зі сценою жорстокості, інше з чимось буденним - приміром, фото людей під час прогулянки.
"Це називається бінокулярним змаганням", - каже доктор Янан Сун. Якщо людині показати два такі зображення, то вона більше уваги звератиме саме на те, де зображена жорстокість, пояснює він.
"Це біологічна реакція: наш мозок сприймає таке зображення як загрозу", - додає професор Томпсон.
"Якби прихильники дез-металу дійсно мали занижений поріг чутливості до жорстокості, як вважають чимало батьків і релігійних громад, ми б це побачили", - каже він.
Але реакція фанатів дез-металу на жорстокі зображення нічим не відрізняється від реакції тих, хто слухає поп-музику, блюз чи джаз.
Професор Томпсон сподівається, що результати цого дослідження дещо заспокоять батьків, які хвилюються через незвичні для них музичні смаки своїх дітей.
"Домінучою емоційною реакцією на цю музику є відчуття радості і піднесення. І я думаю, що для людей, які слухають цю музику,
