Забуваєте приймати ліки вчасно? Як показали вчені, навантажені ліками мікрочастинки можна ввести єдиною ін'єкцією в організм, де вони поступово вивільнятимуть ліки із заданими інтервалами.
Про це пишуть в науковому медіа nauka.
Сучасні лікарські засоби значно подовжують тривалість життя і покращують його якість. Особливо у пацієнтів із хронічними захворюваннями. Але багатьом людям тривале приймання ліків дається важко, наприклад, через забування прийняти потрібну дозу, що зменшує ефективність лікування. Тому низка лабораторій займаються розробленням безпечного й доступного способу дозованого введення медикаментів в організм, за якого препарат вивільнятиметься потрібними дозами у потрібні проміжки часу. Таким рішенням може стати запропонована вченими Університету Райса система з мікрочастинок в ін'єкції, які навантажених ліками і самостійно розчиняються в організмі, взагалі не потребуючи уваги пацієнта.
Американські вчені створили полімерні мікрочастинки, які можна доставляти в організм ін'єкцією та використовувати для дозованого введення ліків з бажаними інтервалами. Навантажені ліками частинки самостійно розкладаються в організмі, вивільняючи ліки, а часом деградації можна керувати через модифікацію структури полімеру, зазначається у дослідженні в статті журналу Advanced Materials.
Як працюють мікрочастинки?
Науковці створили за допомогою технологій 3D-друку та м'якої літографії мікроскопічні циліндри із полімеру з молочної та гліколевої кислоти, які є біосумісними та біорозкладними, а їхній розмір дає змогу вводити їх у кількості кількох сотень звичайною ін'єкцією з голкою для підшкірного введення. У центрі цих мікрочастинок є отвір, який можна заповнити потрібними ліками, а відтак закрити нагріванням.
Змінюючи структуру полімеру, вчені змогли керувати часом, за який мікрочастинки розкладаються в організмі, а отже — вивільнюють ліки. Тож ввівши однією ін'єкцією підібрану відповідно дозування кількість циліндрів з різню структурою полімеру, можна добитися почергового дозованого вивільнення медикаменту у процесі їх деградації.
Перші випробування мікрочастинок на мишах показали, що циліндри успішно вивільняють заключений всередині них препарат на 10, 15, 17 або 36 день, у залежності від структури. Відхилення у часі деградації коливалося усього в межах доби. Полімерні мікрочастинки виявилися придатними навіть для таких чутливих біологічно активних препаратів як антитіла, вивільнивши понад 90 відсотків бевацизумабу через два тижні після його зберігання у циліндрах за температури людського тіла, і не погіршивши при цьому його біоактивність.
Автори відмічають, що розроблені ними мікрочастинки можна легко і недорого виготовляти, тож вони можуть згодитися для тривалого введення ліків, у тому числі білків, не додаючи пацієнтам клопоту. Однак наступні дослідження покажуть, наскільки безпечним і доцільним є використання методу у терапії людей.
