1 липня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин" (законопроєкт за реєстр. №7251), розроблений з метою оптимізації порядку взаємодії між працівником та роботодавцем в умовах воєнного стану, а також забезпечення належного рівня гнучкості трудових відносин у зв’язку з наявними законодавчими прогалинами у регулюванні трудових відносин.
Головним з опрацювання відповідного проєкту акту було визначено Комітет Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів.
Під час підготовки тексту законопроєкту до другого читання члени Комітету схвалили текст відповідної порівняльної таблиці з пропозиціями і поправками народних депутатів України щодо необхідності:
- приведення статей 23 та 29 Кодексу законів про працю України у відповідність до актів ЄС;
- уточнення порядку масового вивільнення працівників відповідно;
- врахування особливостей скороченої тривалості робочого часу для працівників, які мають таке право, на період дії воєнного стану;
- збільшення оплати праці у розмірі, збільшеному пропорційно збільшенню норми праці, на період дії воєнного стану;
- врахування альтернативних способів створення, пересилання та зберігання наказів (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин та будь-яких інших доступних способів електронної комунікації на період дії воєнного стану;
- уточнення обмежень стосовно надання працівнику щорічної основної відпустки на період дії воєнного стану;
- уточнення порядку компенсації невикористаних відпусток у разі звільнення працівника на період дії воєнного стану;
- встановлення строку повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та умов оплати праці, а також про скасування рішення про призупинення дії трудового договору у період дії воєнного стану;
- встановлення порядку контролю за додержанням законодавства про працю в період воєнного стану;
- надання протягом періоду дії воєнного стану в обов’язковому порядку працівнику, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, відпустки без збереження заробітної плати тривалістю не більше 90 календарних днів;
- тощо.
Крім того, рішенням Комітету із тексту законопроєкту було видалено положення, пов’язане із зменшенням тривалості додаткової відпустки окремим категоріям громадян та постраждалим учасникам Революції Гідності, таким чином, залишивши її без змін (14 календарних днів).
За результатами обговорення законопроєкту Комітет на своєму засіданні 1 липня 2022 року рекомендував парламенту прийняти його у другому читанні та в цілому як Закон.
"Цей Закон дає визначення сумісництва і дає можливість, зокрема, державним службовцям, які виїхали за межі окупованих територій, відповідний час працювати у приватному секторі, забезпечуючи свої родини. Крім того, Закон дає можливість роботодавцю у військовий час повідомляти своїх працівників про зміни умов праці альтернативними засобами зв’язку, зокрема, електронною поштою та WhatsApp, що, враховуючи виклики воєнного часу, є дуже важливим рішенням", - пояснила Голова Комітету Галина Третьякова.
Закон серед іншого, врегульовує питання тривалості щорічної основної відпустки, яка тепер може не обмежуватися 24 календарними днями, що раніше викликало занепокоєння педагогічних і науково-педагогічних працівників.
Таким чином реалізація положень нового Закону в трудовій сфері дозволить успішно реагувати на виклики часу, в тому числі в умовах воєнного стану.
Чинна редакція статті 119 Кодексу законів про працю передбачає, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб з числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізосіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову.
При цьому ці гарантії зберігаються за працівниками, які під час проходження військової служби отримали поранення та перебувають на лікуванні у медичних закладах, а також потрапили у полон або визнані безвісно відсутніми, на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, Центральному управлінні або регіональних органах СБУ, відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України після їх звільнення з військової служби у разі закінчення ними лікування в медичних закладах незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи їх після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими.
Згідно ж з ухваленою редакцією статті 119 Кодексу законів про працю за призваними за мобілізацією зберігається місце роботи і посада.
