Застілля доби Ренесансу – це не тільки можливість скуштувати вишукані чи рідкісні страви, але й ціле дійство, у якому кожний предмет відіграє свою символічну роль.
Добірку опублікували на сторінці Центру середньовічних та ранньомодерних студій Symbolon у Facebook.
Не була виключенням і сільниця. Нерідко під час бенкетів її ставили навпроти найбільш шанованих гостей або господаря дому, щоб підкреслити його високий статус. Тому не дивно, що така повсякденна річ часто набувала незвичних і розкішних форм.
При оздобленні сільниць ювеліри нерідко зверталися до «водної теми»: нам відомі численні сільнички у вигляді кораблів («nefs»), оздоблені мушлями, морськими кониками чи тематичними історіями (наприклад, про знайденого у річці Мойсея), які мали нагадати гостям про походження солі.
Мабуть, найбільш відомою сільницею доби Відродження є «Saliera» Бенвенуто Челліні, виготовлена у 1540 – 1543 рр. для Франциска І Валуа за більш ранньою восковою моделлю. За задумом Челліні, на ній було зображено зустріч моря (чоловік з тризубом) і землі (прекрасна жінка). Рука чоловіка спирається на ємність для солі, а жінки – на храм-скриньку для перця. «Сальєра» наразі зберігається у Віденському музеї історії мистецтв, звідки у 2003 році вона була вкрадена інженером, який, за його власним зізнанням, був напідпитку. Два роки потому після тривалих перемовин з викрадачем сільницю вдалось повернути до музею, де її можна побачити і сьогодні.
Нагадаємо, як повідомляло Гал-інфо, середньовічні кухарі винайшли страви, які могли не лише нагодувати поважного гостя, але розважити, здивувати, а часом і шокувати чи викликати огиду.
