Щорічна основна відпустка надається працівникам за робочий рік, який відлічується із дня укладення трудового договору. Розгляньмо, які ж «робочі» періоди зараховуються до стажу, що дає право на відпустку.
Порядок обчислення стажу роботи, який дає право на відпустку, регулюють стаття 82 КЗпП та стаття 9 Закону «Про відпустки».
До стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховують:
- час фактичної роботи (зокрема, на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надають відпустку;
- час тимчасової непрацездатності, засвідченої в установленому порядку;
- час перебування у відпустках без збереження заробітної плати, наданих відповідно до статей 25 і 26 Закону про відпустки (крім відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною на підставі медичного висновку — так звана відпустка до 6 років (п. 4 ч. 1 ст. 9 Закону про відпустки);
- час перебування у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами тощо.
До стажу, що дає право на відпустку, також зараховують час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігали місце роботи (посаду) та заробітну плату повністю або частково. Це час:
- виконання державних і громадських обов’язків (перебування військовозобов’язаних на військових зборах, час виконання депутатом місцевої ради обов’язків депутата тощо);
- відсторонення від роботи зі збереженням заробітної плати;
- оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу;
- відпустки, навчальної відпустки тощо (п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону про відпустки).
До стажу роботи для нарахування відпустки також зараховують:
- навчання з відривом від виробництва тривалістю менше 10 місяців на денних відділеннях професійно-технічних навчальних закладів;
- навчання новим професіям (спеціальностям) осіб, звільнених у зв’язку з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням організації, скороченням чисельності або штату працівників;
- інші періоди, передбачені законодавством (п. 5-7 ч. 1 ст. 9 Закону про відпустки).
Стаж роботи для щорічних додаткових відпусток
До стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки (статті 7 та 8 цього Закону), зараховуються:
- час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади;
- час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці;
- час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.
Стаж для надання відпустки у разі переведення
Якщо працівник, переведений на інше підприємство, повністю або частково не використав відпустку і не одержав за неї грошову компенсацію, то до стажу роботи, що дає право на відпустку, зараховують час, за який він її не використав за попереднім місцем роботи (ч. 3 ст. 9 Закону про відпустки).
Якщо працівник при переведенні одержав на попередньому місці роботи грошову компенсацію за невикористані ним дні відпустки, відлік стажу роботи, що дає право на відпустку, починають із дати початку роботи на новому підприємстві.
Відпустка для догляду за дитиною і стаж для щорічної відпустки
Час перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не зараховують до стажу, який дає право на відпустки (п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону про відпустки). Натомість якщо під час відпустки жінка (або інша особа, яка фактично доглядає за дитиною) працює на умовах неповного робочого часу або вдома, то період роботи ураховують до стажу, що дає право на відпустку (ч. 4 ст. 18 Закону про відпустки).
