Про самочинне будівництво на вул. Генерала Чупринки, 126 «Гал-інфо» довідалось від обурених мешканців будинку №128. Щоб його зупинити, протягом останніх двох місяців вони подавали скарги до міського голови Львова, голови Франківської рай адміністрації. Зверталися до органів контролю та в правоохоронні інстанції. Однак припинити незаконні дії з боку власників будинку №126 ніхто не квапиться.
Щоб розібратися в ситуації, автор цих рядків спробував з’ясувати, хто саме затіяв самочинне будівництво і вніс у життя своїх сусідів дискомфорт і нестерпні труднощі. Результат виявився вельми показовим.
Замість городів – звалище сміття на приватизованій землі
Будинки №126 та №128 (що налічують три та чотири квартири відповідно) на вул. Генерала Чупринки знаходяться навпроти лісотехнічного інституту. Це суміжні будівлі, які мають одну спільну стіну та розміщені на земельній ділянці, яка була спільною.
Дана земельна ділянка, перебуваючи багато років у спільному користуванні, мешканцями обох будинків використовувалась для садівництва та городництва. «Свій» город, де були посаджені фруктові дерева, кущі, квіти, «умовно» був закріплений за кожною квартирою. З початком незаконного будівництва право користуватися городами мешканці будинку №128 втратили, а частина цієї території була перетворена на звалище будівельного сміття.
У подальшому, коли будівництво пішло «повним ходом», життя мешканців будинку №128 ще більше ускладнилось. Добиратися до своїх помешкань їм довелось дерев’яними містками, що були нашвидкуруч прокладені над розритими ямами та купами землі. Найбільше від цього страждали літні люди та сім’ї з малолітніми дітьми.
А тепер трохи хронології і конкретних фактів. Як вдалося з’ясувати, усі три квартири у будинку №126 віднедавна належать одній особі – Могилевич Вірі Петрівні. У минулому році, згідно ухвали Львівської міськради №5098 від 27.08.2015 року, Могилевич В.П. було передано у приватну власність для обслуговування житлового будинку земельну ділянку розміром 1000 кв. м. (за адресою: вул. Генерала Чупринки, 126). Відбулося це без погодження меж земельної ділянки із користувачами – мешканцями суміжного будинку. Тобто зазначена ухвала міськради була прийнята з порушеннями і є явно незаконною.
Чим прикриваються самочинні дії?
– Ремонтно-будівельні роботи наші сусіди розпочали в квітні цього року - з укріплення фундаменту і улаштування його гідроізоляції. – розповідає мешканка будинку №128 Лариса Лонич. – Ми до цього поставили з розумінням, незручності, що виникали, терпіли і ніяк на них не реагували. Конфлікт розгорівся на початку серпня. Після того, як з однієї сторони будинку почали споруджувати веранду, а з іншої сторони будівельники вибрали землю, опустили фундамент будинку і «реконструювали» підвальне приміщення. У результаті там було «вибито» ширше вікно, а замість іншого віконного прорізу улаштовано дверний. Біля нашого будинку відразу почала осідати земля, фундамент оголився, з’явилися тріщини. Ще більше обурення викликала спроба демонтувати сходи, що ведуть до будинків та які є спільною власністю. «Взамін» нам було запропоновано облаштувати «окремі» сходи до нашого будинку з іншого боку. Для цього на схилі перед будинком почали вирубувати дерева і кущі, які ми саджали протягом багатьох років. Зупинити це свавілля вдалося після виклику патрульної поліції.
– Про ухвалу Львівської міськради, за якою власник сусіднього будинку отримала у приватну власність 10 соток спільної земельної ділянки, ми дізналися з інформації в Інтернеті, коли почали з’ясовувати, а що ж передувало будівельним роботам в будинку №126, – продовжує Лариса Лонич. – Набагато складніше було з’ясувати, на підставі яких дозволів проводяться ці роботи, чи є такі дозволи взагалі. Оскільки нам ніхто ніяких документів не показав і показувати не збирається. Дізнатися вдалося лише те (після того, як нами «на місце події» була викликана комісія з ЖЕКу), що у наявності в «забудовників» є тільки погоджений проект щодо укріплення фундаменту, улаштування його гідроізоляції та проведення утеплення фасаду. Тобто виходить так, що під прикриттям цього проекту було вчинено самочинні дії з опущення фундаменту будинку, замінено віконний проріз на дверний, споруджено веранду, здійснено спробу демонтувати спільні сходи (для того, щоб на їхньому місці облаштувати заїзд). Куди мав вести цей заїзд, під що саме переобладнується будинок №126 – нам невідомо. Можливо, що під магазин, кафе, ресторан. Знаємо лише, що останнім часом до нас у двір почали заходити менеджери з продажу пива. Це при тому, що поруч знаходиться школа.
Що дозволено «будівельним юпітерам»
Цілком логічно виникає питання: в чому причина такої зухвалості? Чому так відверто нехтують правами та інтересами мешканців будинку №128, які, до речі, проживають в одному з елітних районів Львова? Чому ті, хто затіяв самочинство, взагалі не переймаються відповідальністю? Судячи з того, як безцеремонно вони діють.
З відкритих джерел, зокрема, вдалося дізнатися, що близьким родичем (чоловіком) Могилевич Віри Петрівни є Могилевич Михайло Миколайович, який тривалий час працював на керівних посадах в будівельній сфері, а на даний час обіймає посаду директора з будівництва будівельної корпорації «Ріел-груп». Можливо пояснення того, що нині відбувається на вул. Генерала Чупринки, 126, криється саме в цьому?
Зазначу, що саме цей забудовник кілька років тому зруйнував у Львові пам’ятку архітектури – садибу відомого композитора Ярослава Ярославенка – та поставив під загрозу життя мешканців будинку на вулиці Олени Степанівни.
Замість епілогу
12 вересня на адресу Львівської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові мною як журналістом було скеровано кілька запитів на отримання публічної інформації. В цих зверненнях я просив надати відомості щодо наявності дозволів на виконання будівельних робіт у власників будинку на вул. Генерала Чупринки, 126 та інформацію щодо законності передачі у приватну власність гр. Могилевич В.П. земельної ділянки згідно ухвали Львівської міськради №5098 від 27.08.2015 року. Однак відповіді на запити у встановлений законом строк надано не було.
Після цього тим же адресатам були скеровані повторні запити. Одночасно я зателефонував в юридичний відділ Львівської міськради і від його працівників отримав запевнення, що відповіді мені надішлють найближчим часом. Обіцяного чекаю вже більше тижня…
Загалом це схоже на те, що посадові особи міськради відповіді на запити не дають умисно. Як правило, таке відбувається, коли є що приховувати.
«Гал-інфо» має намір і надалі стежити за конфліктною ситуацією, що виникла через самочинне будівництво на вул. Генерала Чупринки, 126. Найближчим часом на цю тему буде проведено ґрунтовне журналістське розслідування.
Віктор Корнієнко.
