Як працює військово-медичний центр у Львові.
Щодня, боронячи Україну від російських військ, отримують поранення та травми чимало військовослужбовців. Вони жертвують своїм здоров'ям та, на жаль, і життям для того, щоб зберегти свою країну. Для того, щоб втрат в цій боротьбі було якомога менше, військові медики працюють на всіх етапах надання медичної допомоги починаючи з поля бою і до надання високоспеціалізованої допомоги у військово-медичних центрах Медичних сил Збройних Сил України. Про роботу одного з таких центрів Гал-інфо поспілкувалося з начальником Військово-медичного клінічного центру полковником медичної служби Володимиром Книгиницьким.
Як працюють сучасні військово-медичні центри та як змінилася система з 2014 року
За словами начальника Центру, починаючи з 2014 року, серйозно змінилося ставлення загалом до Збройних сил України, але зокрема й до військово-медичного забезпечення. Після повномасштабного вторгнення росії ці зміни лише поглибились.
“До 2014 року ми бачили фактично знищення військових медичних центрів. Тоді титанічними зусиллями керівництва закладів їх вдавалося зберегти. Згодом, після початку війни у 2014, ці центри стали основою для потужної розбудови сучасних медичних стандартів, медичного забезпечення, збереження життя і здоров'я військовослужбовців. Зараз ця система продовжує розвиватися, відбувається переобладнання військово-медичних центрів по всій Україні. Керівництво Медичних сил ЗСУ орієнтується на якісне, високотехнологічне обладнання, що буде виконувати свою роботу якісно та роками. Зараз закладається фундаментальна матеріальна база для військово-медичних центрів”, — розповідає Володимир Федорович.
Крім цього, велику увагу зараз звертають на підготовку медичного персоналу, як лікарів, так і сестринського складу. Адже вони мають злагоджено працювати у команді та робити все можливе для того, щоб військові могли продовжувати жити повноцінно.
“Персонал, який зараз працює, можна назвати золотим фондом медицини. Це люди, які освоюють передові технології лікування. Вони часто роблять унікальніші операції. Є розробниками нових стандартів медицини, та нових методів лікування”, — додає Володимир Книгиницький.
Водночас він визнає, що система медичного забезпечення не є ідеальною. Усе ще є до чого прагнути, та що змінювати, проте наразі медичні послуги все ж надають на доволі високому рівні.
“Днями я спілкувався з хлопцем, який отримав важке поранення руки. Попередньо йшлося про те, що рука не функціонуватиме. Проте нещодавно йому зробили операцію, після якої він зміг відчути пальці, рухати ними. Цей хлопець мріє після одужання піти в ССО, щоб помститися за своїх побратимів та продовжувати боронити Україну. Такі історії показують, що наші медики роблять все можливе та іноді навіть неможливе, щоб рятувати життя військових”, — акцентує керівник ВМКЦ.
Офіцер додає, що для поранених лікування абсолютно безкоштовне. Від базових розхідних матеріалів до ліків та необхідного медичного обладнання — усім військово-медичні центри забезпечує держава. Також відчутною є потужна підтримка волонтерів як з України, так і зі всього світу.
“Медичні сили намагаються максимально забезпечити лікування всіх військовослужбовців і зберегти здоров'я тих людей, які отримали важкі поранення. Люди на передовій мають знати, що у випадку поранення чи хвороби, їх чекає потужна медична система”, — пояснює начальник Військово-медичного клінічного центру.
Разом з тим у військово-медичних центрах зараз велику увагу приділяють психологічній реабілітації бійців. Зокрема створені мультидисциплінарні команди з молодих, прогресивних військових психологів. Це спеціалісти, котрі добре орієнтуються в особливостях роботи саме з військовослужбовцями та надають необхідну психологічну допомогу прямо у відділеннях з перших днів перебування поранених у лікувальних закладах. Ці спеціалісти не чекають, коли до них хтось прийде, а самі йдуть у відділення, працюють там з пацієнтами.
Чим відрізняється робота військово-медичних центрів у прифронтових та тилових регіонах
Передові хірургічні групи, стабілізаційні пункти, мобільні госпіталі надають першу допомогу та стабілізацію стану поранених чи травмованих військових. Водночас заклади, що розташовані далі від лінії фронту, працюють над поверненням бійців до повноцінного життя. Від їх злагоджених дій залежить результат повноцінного лікування захисників України.
“У прифронтових регіонах військовим надають першу допомогу, усувають загрози життю, роблять всі необхідні маніпуляції, щоб можна було продовжити лікування. Наші ж медики роблять усе можливе, щоб поранення загоювались якнайкраще, щоб можна було зберегти кінцівки, уникнути ускладнень, допомагають у реабілітації. Насправді вся система військово-медичної допомоги спрямована на те, щоб людина могла продовжувати своє життя. Не стоїть питання, щоб якнайшвидше повернути поранених до служби, задача у тому, щоб ці люди змогли максимально повноцінно жити далі”, — пояснює Володимир Книгиницький.
Найбільша потреба медиків — це вдячність
Як каже начальник ВМКЦ, медична система у Збройних силах України продовжує розвиватися, і попри різні виклики найбільше медичний персонал зараз потребує уваги та вдячності.
“Лікарі та інший медичний персонал не вимагають до себе якоїсь загальноукраїнської поваги чи шани. Вони не просять, щоб прикладали руку до серця, коли їх бачать. Усе, що потрібно, — не забувати, що кожен військово-лікарський заклад — це не лише поранені, це ще й медичний персонал, який самовіддано виконує свою роботу. Вони намагаються знаходити рішення та допомагати навіть у випадках, які здаються безнадійними. І про це не треба забувати”, — акцентує Володимир Федорович.
Він додає, що всі військові, котрі жертвують своїм здоров'ям, захищаючи Україну, — це безумовні герої. Водночас лікарі проявляють не менший патріотизм, рятуючи захисників, як на передових позиціях, так і в тилу.
Підготувала Олеся Філоненко
