Труднощі з переходом на українську пов'язані з психологічними бар'єрами.
Фото: Depositphotos
Від початку війни в Україні у 2014 році, а особливо після повномасштабного вторгнення Росії, багато російськомовних українців обирають переходити на українську. Однак досі лишається частина населення, яка не наважується на цей крок чи вважає його непотрібним.
Разом з філологинею, авторкою проєкту для переселенців у Львові “Говори українською, бо живеш на своїй землі!”, головою ГО “Освітньо-європейський центр Феодосії Колесник” Феодосією Колесник говоримо про те, у чому труднощі з переходом на українську, чому це все ж таки важливо та як спростити цей процес.
У чому складність перейти на українську
Основні проблеми полягають не у важкості вимовляти звуки, запам'ятовувати нові слова чи вивчати граматику, йдеться більше про питання вибору, самоідентифікації та психологічні бар'єри.
“Сьогодні мова — це вибір сторони добра та індикатор себе як українця. Також це вибір обітнути велику кількість зв'язків з минулим, відмовитися від звичної культури. Багато хто ще не готовий з тим життям попрощатися, не готовий сприйняти нову дійсність, в якій російська — це ворожа мова”, — пояснює Феодосія Колесник.
Вона також додає, що ті люди, котрі націлені на пошук роботи, розвиток, сприяння перемозі України, ті, хто усвідомлює, що вони стали російськомовними унаслідок цілеспрямованої політики Радянського Союзу та Росії, легше переходять на українську.
“Мова нас також наближає до себе та своєї нації. Це одна з частинок загальної культури народу, продовження нас як українців. І ті, хто починає чітко усвідомлювати себе як українця, сприймають перехід на українську як щось закономірне та потрібне. Адже стає зрозуміло, що без мови не вдається повноцінно відчути себе українцем”, — каже Феодосія Колесник.
Чому українська важлива
Феодосія Колесник переконана, що у процесі роботи з російськомовними українцями важливо не тільки вчити їх граматики та лексики мови, а й доносити її цінність та важливість на більш глибоких рівнях.
“У мене була українськомовна родина та середовище, і мені здавалося, що те, що я спілкуюся українською — це звична справа. Зараз же я розумію, що моя мова — це мій ґрунт та коріння, за яке я тримаюся. Мова дає мені можливість заявляти про себе, бути помітною, займати своє місце. Саме цю думку я стараюся донести до російськомовних, з якими працюю. Мова — це їхня можливість пустити коріння на своїй землі. Говори українською, бо живеш на своїй землі”, — ділиться Феодосія Колесник.
Філологиня зауважує, що мова — це один з важливих інструментів самореалізації. Коли людина вільно володіє словом, відчуває мову своєю, вона отримує перспективи, основу, на яку можна спертися, та рухатися до нових досягнень.
“Раніше ми говорили, що світом володіє той, хто володіє інформацією. Сьогодні це змінилося. Інформації безліч, а світом володіє той, хто може зацікавити, проявити свою особистість через мову”, — додає Феодосія Колесник.
Крім того, за її словами, вивчення української — це процес повернення до себе.
“Коли я вступала після школи на українську філологію, це не було престижним. Навіть моя вчителька української мови та літератури радила обрати щось інше, бо я мала високі бали на ЗНО та могла пройти на безліч спеціальностей. Але я все-таки обрала цю спеціальність. Пішла за своїм покликом, бо інакше могла б втратити себе. Так і кожен українець може загубити себе без мови”, — говорить Феодосія Колесник.
Як перейти на українську: поради філологині
Починати перехід на українську варто з розуміння мовної поведінки й мовної стійкості українців, особливо в мовах російсько-української війни.
“Своє перше заняття я починаю з того, що мовна поведінка — це намір людей на непохитне користування українською мовою, незалежно від мови співрозмовника. Це означає, що ми намагаємося спілкуватися українською, навіть коли до нас говорять російською. Прийняття такого рішення дасть змогу впевнено рухатися до мети — говорити українською”, — розповідає Феодосія Колесник.
Також важливою під час переходу на українську є підтримка спільноти. Для полегшення процесу можна відвідувати розмовні клуби, курси української, заохочувати родину спілкуватися рідною мовою.
“Буває так, що хтось один в сім'ї наважується перейти на українську, а в результаті україномовною стає вся родина, бо вони об'єднуються і підтримують один одного. Також хорошим джерелом підтримки є курси та розмовні клуби, бо люди там починають дружити, спілкуватися і поза заняттями. До прикладу, ми з моїми студентами ходимо на вистави у різні театри. Це теж об'єднує та розширює сприйняття”, — зазначає філологиня.
До речі, дослідження культури вона вважає важливою складовою для успішного переходу на українську. Оскільки переважна більшість українців, на відміну від іноземців, мають пасивний запас української лексики, саме музика, театр, кіно, живопис, український контент у соцмережах, вивчення історії та літератури — дає зможу інтегрувати мову у щоденне життя та робить українське близьким та рідним.
“Своїм учням я раджу послухати Тараса Компаніченка, сестер Тельнюк. Ми читаємо Василя Стуса, Ліну Костенку, Сергія Жадана, Юрія Андруховича, Оксану Забужко, Тараса Прохаська. Обираю сучасну літературу, адже вона ближча та цікавіша людям. Також розглядаємо українські традиції, вивчаємо деякі історичні події, відвідуємо театри. Це дає змогу відчути себе українцями, чіпляє за душу та допомагає зробити мову звичною”, — ділиться Феодосія Колесник.
Вона додає, що мову можна розглядати на кількох рівнях. Розумовому — як вивчення правил, лексики, наголосів, правопису, орфоепії та душевному — як сприйняття мистецтва, насолоди від мови, відчуття самоідентифікації з мовою та культурою народу. І саме цей другий рівень дає більш глибоке відчуття та сприйняття мови, дає можливість зробити її продовженням своєї особистості.
Однак поповнення словникового запасу все ж теж лишається вагомою частиною переходу на українську. За словами Феодосії Колесник, українці, які переходять на українську, мають пасивний словниковий запас, який може сягати 70 тисяч слів. Задача навчання — зробити лексикон активним.
“Корисними в цьому процесі є особисті словники. У них варто записувати слова, які часто забуваються, нові слова та цікаві конструкції, українські вирази замість кальок з російської. Однак важливо повторювати цю лексику та старатися вживати її у щоденному мовлені. Тоді вона засвоїться та поступово перейде в активний вжиток”, — пояснює експертка.
Як підтримати тих, хто переходить на українську
З погляду Феодосії Колесник, до питання мови варто підходити комплексно та не маніпулювати цією темою.
“Зараз дуже часто апелюють до російськомовних військових чи навпаки дозволяють собі просто на вулиці критикувати людей, які ще не перейшли на українську, звинувачувати їх у війні. Я пропоную утримуватися від такого, адже жоден з варіантів не допомагає розв'язувати проблему”, — пояснює Феодосія Колесник.
Натомість викладачка радить допомогти коштами проєктам, які вчать людей української, якщо є можливість організовувати заняття чи розмовні клуби, підтримувати українське книговидання та культуру, виробництво україномовного контенту.
“Ми повинні бути більш цивілізованими, показувати своїм прикладом, яка у нас багата, красива українська мова. Слід прийняти цих людей й інтегрувати їх саме в українське суспільство”, — наголошує філологиня.
Вона також додає, що часто люди, які вивчають мову, травмуються, коли їх критикують за неідеальну вимову чи якісь помилки. Замість зауважень краще підтримати намагання та старання людини. Це підкріпить її відчуття, що українська важлива.
Підготувала Олеся Філоненко
