Слухай онлайн
Cуспільство

Руслан Гречаник: “На Львівщині потрібно побудувати два сміттєпереробних заводи”

Про те як на Львівщині вирішують сміттєву кризу, як впроваджується процедура оцінки впливу на довкілля та інші актуальні проблеми екології говоримо з директором департаменту екології та природних ресурсів Львівської ОДА Русланом Гречаником.
Руслан Гречаник

Про сміттєпереробний завод

Костянтин Шевченко: Утилізація відходів є величезною проблемою, і не лише для Львівщини. Коли вже буде чітке рішення щодо будівництва сміттєпереробного заводу у Львові?

Руслан Гречаник: На Львівщині необхідною збудувати декілька заводів. У минулому році прийнята обласна стратегія поводження з твердими побутовими відходами, а саме зараз розробляється регіональний план Львівської області. В цій стратегії територія області поділена на умовні кластери. І логістичні розрахунки показують, щоб впоратись з існуючими проблемами у повному обсязі потрібно побудувати як мінімум два сміттєпереробні заводи.

К.Ш.: Два заводи, це враховуючи проект на Пластовій 13 у Львові?

Р.Г.: Так, потрібні щонайменше два заводи на область. Де вони будуть знаходитись? Чіткої відповіді немає. До пропонованого заводу на Пластовій 13 є багато запитань через недосконалий звіт з ОВД. Як будуть утилізувати RDF (ред. - тверде відновлювальне паливо), якщо підприємства, які використовують RDF на своїх виробництвах, відмовляться приймати це паливо? Куди подінуться компостовані відходи органіки, адже для них не заплановано ніякого полігону? Що буде з відходами, якими пропонують рекультивовувати Грибовецьке сміттєзвалище, після закінчення процесу рекультивації? Крім того, не було запропоновано альтернативної ділянки для будівництва такого заводу, що порушує вимоги до звіту з ОВД. Не проведено геологічних та гідрологічних вишукувань. Не враховано кумулятивного ефекту забруднення довкілля від планованої діяльності та очисних споруд водоканалу. Є й інші зауваження, які були офіційно надіслані в Мінприроди. Якщо замовник врахує наші зауваження, мінімізує всі екологічні ризики, то такий проект може мати право на реалізацію.

К.Ш.: Але ж зараз немає гарантій, що RDF, яке вироблятиме цей завод, буде використане іншими підприємствами?

Р.Г.: Дійсно, замовник не показав попередніх угод із цементними заводами чи з електростанціями, які б підтвердили, що RDF буде ними використане.

К.Ш.: Насправді ж питання в тому, що в Європі вже відмовляються від технології механіко-біологічної переробки. Чому ж такий завод хочуть будувати в Україні, ще й за гроші ЄБРР?

Р.Г.: Технологій переробки ТПВ багато. Можна розглядати спалювання, механіко-біологічну переробку, компостування тощо. Та проект, перш за все, має бути економічно обґрунтованим. Проблема не тільки в переробці ТПВ. На Львівщині ми мали трагедію на Грибовицькому сміттєзвалищі в 2016 році (ред. - під час гасіння пожежі на сміттєзвалищі загинули пожежники), тому для Львова це дуже болюча тема. Але ТПВ це тільки приблизно 1/5 від всіх відходів, що продукуються. Потрібно думати про заводи, які б переробляли промислові відходи, небезпечні відходи. і необхідно вибирати найдоцільніші рішення не лише з екологічної, але й з економічної точки зору.

К.Ш.: На Вашу думку, яке найкраще рішення щодо ТПВ?

Р.Г.: Я вважаю, що це спалювання, але з чітким контролем обсягу викидів шкідливих речовин в атмосферу. Ми вивчали досвід багатьох країн. На сміттєспалювальних заводах Японії, Німеччини, інших країн встановлені величезні табло, які цілодобово показують інформацію з приладів обліку викидів в атмосферу. Інформація оновлюється кожні дві хвилини. І нас вразило, що показники цих викидів були в десятки, а то і в сотні разів нижчі від нормативних.

К.Ш.: Наприклад, є ж сміттєпереробний завод в Амстердамі на якому розташовані спортивні споруди. Тобто повітря біля заводу такої якості, що поруч люди займаються спортом. Чи можливий такий завод в Україні?

Р.Г.: Побудувати такий завод цілком можливо. Але для цього потрібна наявність двох чинників. Перший передбачатиме встановлення і вчасну заміну фільтраційних систем. Тобто в розрахунок рентабельності заводу повинна бути закладена вартість фільтраційних систем. І досвід розвинутих країн показує, що собівартість таких проектів є вдвічі вищою. І другий чинник передбачатиме чіткий контроль дотримання усіх екологічних і будівельних норм контролюючими органами.

Про інвестиції, бізнес і ОВД

К.Ш.: Як відбувається процес впровадження процедури з оцінки впливу на довкілля у Львівській області?

Р.Г.: Львівська область одна з найбільш інвестиційно-привабливих областей в Україні. Підтверджує це велика кількість інвестиційних проектів, які сьогодні реалізуються. На Львівщині діє програма супроводу інвестицій, яка супроводжує будівництво вже майже 700 підприємств. Серед інвестиційних проектів є частка таких, що потребують проведення оцінки впливу на довкілля. Цілком природно, що Львівщина на перших позиціях в Україні по кількості розпочатих процедур з ОВД. У нас вже зареєстровано 217 повідомлень про планову діяльність, з них 170 процедур проводить департамент екології та природних ресурсів у Львівській області, решту – центральний орган виконавчої влади - Мінприроди.

К.Ш.: А яку кількість висновків замовники вже отримали? І які це галузі?

Р.Г.: Станом на початок березня 2019-го видано 57 висновків. Найбільше в сфері надрокористування - приблизно 30% з усіх наданих висновків. Багато об'єктів в галузі промисловості, енергетики та агробізнесу. І потрібно відзначити позитивний тренд - зростає кількість підприємств, які інвестують в розвиток альтернативної енергетики. Зокрема, в будівництво об'єктів сонячної енергетики, яка, напевне, найменше шкодить довкіллю.

К.Ш.: Саме на Львівщині з'явилися одні з перших вітропарків в Україні. Зараз проектується багато нових об'єктів в галузі вітроенергетики. Чи спостерігаються негативні впливи на довкілля в процесі експлуатації установок?

Р.Г.: Так, екологи висловлювали певні побоювання щодо можливого порушення існуючої екосистеми вітровими установками. Проте жодних негативних впливів не було зафіксовано. Процеси в живій природі не порушились. Особисто я вважаю, що всі проекти вітроенергетики на Львівщині були вдалими як в економічному плані, так і з огляду на екологію.

К.Ш.: Зараз подана ціла низка повідомлень про майбутню планову діяльність з будівництва МГЕС на річках у Львівській області… Яке майбутнє малих ГЕС?

Р.Г.: На мою думку МГЕС доцільно будувати, але не на гірських річках. Такі техногенні об'єкти мають вплив на міграцію іхтіофауни. Сьогодні всі екологи схиляються до думки, що гірські річки потрібно приводити до їх попереднього природного стану. Тобто до стану без будь-яких техногенних об'єктів. Та навіть будуючи ГЕС на рівнинній частині, потрібно дуже суворо дотримуватись природоохоронного законодавства.

К.Ш.: Процедура ОВД достатньо новий правовий механізм в Україні. Як він впливає на бізнес-проекти та бізнес-процеси?

Р.Г.: Бізнес, громади і влада усвідомлюють наскільки важливою є процедура ОВД. Саме для бізнесу вона дає можливість не тільки запобігти екологічній небезпеці, але й уникнути певних соціальних та економічних ризиків.

Підприємець вкладає великі кошти в певний інвестпроект. І завжди існують ризики, що виникнуть якісь зауваження з боку контролюючих органів, або спротив громадськості. Проходження процедури ОВД мінімізує ці ризики. Скажу більше, позитивний висновок з ОВД фактично відкриває двері інвестору до подальшої успішної роботи.

Про активність громад в питаннях впливу на довкілля

К.Ш.: Наскільки активними є громади Львівщини в обговоренні звітів з ОВД?

Р.Г.: Традиційно громадськість Львівщини дуже активна. Питання впливу на довкілля не є виключенням. Треба сказати, що у Львівській ОДА одна з найбільших громадських рад. А при Департаменті екології діє одна з найбільших комісій цієї громадської ради, до неї входить 38 організацій. Це надзвичайно кваліфіковані фахівці. А загалом жодне повідомлення про планову діяльність чи звіт з ОВД може проходить повз увагу експертів із громадського середовища. Прискіпливо вивчається кожний проект. За потреби, подаються зауваження або пропозиції.

К.Ш.: Члени цієї екологічної комісії зазвичай виступають як однодумці, чи як опоненти?

Р.Г.: В комісію входять представники різних громадських організацій, які мають свої профільні напрямки. Часом виникають суперечки, але в процесі дискусії ми доходимо до спільних рішень. Принаймні, якщо говорити про процедуру ОВД, то всі слушні зауваження і пропозиції включаються до умов, які має виконати підприємство, що повідомляє про планову діяльність.

К.Ш.: Як, на Ваш погляд, можна було б покращити процедуру ОВД?

Р.Г.: Процедура ОВД в Україні максимально наближена до моделі що застосовується в європейських країнах. Проте, на мою думку, варто було б подумати про збільшення термінів. В Україні всі учасники процесу мають вкластися в два з “хвостиком” місяці. Так передбачено законодавством. Водночас, в Європі процедура розгляду певних об'єктів, які можуть мати значний вплив на навколишнє середовище, може тривати кілька років.

Ну от скажіть, будь ласка, як за кілька місяців можна вивчити питання міграції окремого виду птахів чи тварин на певній території? Такі дослідження потрібно проводити круглий рік. Теж саме стосується і рослинності. Її потрібно досліджувати весь вегетаційний період. Поспіхом проводити якісь спостереження, щоб тільки вкластися в терміни встановлені процедурою ОВД, це не правильно.

К.Ш.: Чи достатньою є наукова база в Україні, щоб об'єктивно оцінювати вплив на довкілля того чи іншого проекту?

Р.Г.: Розумієте, загальної інформації нібито багато, але по кожній окремій локації даних бракує. Як правило, у інвестора виникає потреба додатково залучати науковців різних інституцій. Я вважаю, що фундаментальних наукових досліджень потрібно проводити набагато більше. Це загалом підвищить якість висновків щодо впливу на довкілля планової діяльності.

Костянтин Шевченко

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ