Слухай онлайн
Історія

Трагедія і кохання: 59 років таборів на двох і лише чотири місяці разом

Історія кохання видатних націоналістів Катерини Зарицької та Михайла Сороки, які з 32 років подружнього життя змогли бути разом лише кілька місяців! Решту у них відібрав комуністичний режим.

Уперше Катруся з Михайлом перетнулись у гімназії в Тернополі, де вони вчилися, а батько Катерини - видатний математик Мирон Зарицький - викладав.

Друга зустріч сталася на пластовому таборі. Катря була провідницею дівочого куреня, а Михайло - найкращим серед хлопців у вправах на скоку.

Втретє Катерина з Михайлом зустрілися у тюрмі у Станіславові. 21-літню українську націоналістку Зарицьку ув’язнили там у 1935-му через причетність до резонансного теракту на міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Пєрацького.

Через два роки у цю тюрму запроторили Михайла Сороку. Це був другий його арешт. Цього разу за нелегальне переправлення книжок через польсько-чехословацький кордон.

Про те, як бачилися Катря та Михайло у в’язниці, розповідають легенди. Сорока співав у церковному хорі при тюремній капличці, а Катруся завжди радо відвідувала ці Богослужіння. Через священика вони передавали один одному записки...

У 1939-ому усіх політичних в'язнів випустили із польських тюрем. Закохані подалися до Львова, де й побралися 5 листопада 1939-го у Соборі Юра.

Та вже через чотири місяці радянська влада почала у Львові перевірку “неблагонадійних”. 22 березня 1940-го енкаведисти вдерлися до помешкання Катерини, яка уже була вагітна, з наміром арештувати її, поводилися грубо, Михайло заступився за дружину, за що його теж забрали до в'язниці.

Тоді вони і гадки не мали, що більше ніколи в житті так і не побачаться...

Вагітну Катрю відправили у “Бригідки” на вул. Городоцькій. Михайла посадили у 2-гу Львівську тюрму на Замарстинівській і звідти відправили на заслання. Тільки на Воркуті Михайло довідався, що його Катерина народила у тюрмі сина Богдана.

Михайло за все життя пробув із сином менше як три роки, у перервах між ув'язненнями із 1949-го, коли Богданові було дев'ять, до 1952-го. Мама і дружина в той час відбувала свої 25 років у тюрмах на Сході за те, що була зв’язковою Шухевича.

У 1952-му Михайла знову арештували за зв’язок із націоналістичним підпіллям. Заслали у Красноярський край на спецпоселення. Там Сорока не припинив боротьбу. У таборі керував підпільною організацією «ОУН-Північ». За що йому присудили смертний вирок, який замінили на 25 років таборів.

Переписуватися подружжя не могло, спілкувалися через листи до батьків. Зв’язок між ними обірвався 16 червня 1971 року, коли Михайло помер у таборі. За рік до того, як Катерина мала вийти з ув'язнення. Вона не мала права повертатись у Західну Україну, оселилась у Волочиську. Прожила 71 рік.

Ще раз і вже навіки подружжя зустрілося у вересні 1991 року у Львові. Коли їх перепоховали в одній могилі на Личаківському цвинтарі.

Їхній син Богдан Сорока став відомим художником-графіком. Прожив 74 роки. Онук Богдана - Антон Святослав Грін, правнук Катерини та Михайла, зіграв одну із головних ролей в українському історичному фільмі про роки Голодомору - “Поводир”.

На двох подружжя Катерини Зарицької та Михайла Сороки пробуло у таборах 59 років.

Джерело: Локальна Історія

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ
Загрузка...