Багатий на гострі політичні події тиждень завершується, й шторм в українському політичному морі, розбурханому протистоянням між Наливайченком та Порошенком, поволі вщухає. Втім, політичні оглядачі зазначають, що історія матиме далекосяжні наслідки. Бодай тому, що незрозумілі та не обґрунтовані належною мірою вчинки політиків залишили достатньо неоднозначний осад, позбутись якого так просто не вийде.
Повідомлення про розкриття вбивства Бузини, ухвалення законопроекту про місцеві вибори та різка активізація інтересу до редакції газети «Вести», що синхронно відбулися в четвер і, правдоподібно, були покликані відвернути частину уваги суспільства від звільнення голови СБУ, спрацювали тільки почасти. Триденний процес агітації за відставку та пошук достатньої кількості голосів усередині коаліції видався надто скандальним та непрозорим, аби потрапити в тінь – хай гучних, але все-таки прохідних – інформприводів. Для багатьох, не утаємничених в його тонкощі, цей процес став тому таким прикрим і неприємним, що аж надто нагадував ті сумні практики в українській політиці, від яких Україна старалась втекти від часів Кучмагейту та Помаранчевої революції.
«А головне, що їм не соромно...», – прикро констатувала на своїй сторінці в фейсбуці головний редактор газети «День» Лариса Івшина після того, як депутати, не давши змоги голові СБУ зробити звіт, оперативно відправили його у відставку. Серед 248 голосів була й більшість нардепів з УДАРу, які ще у понеділок упевнено твердили, що не підтримають цього рішення, але в четвер кардинально змінили свою позицію. «Я завжди симпатизувала Кличку і шукала йому пом'якшуючі обставини як політику. До сьогодні», – підбила підсумок тому, що сталося, Лариса Івшина.
Очевидно, перелік претензій до головних дійових осіб цієї історії не обмежується двома пунктами. Втім, основними є такі:
1. Не обґрунтоване достатньою мірою звільнення Наливайченка.
2. Непрозорі переговори під час пошуку голосів.
Необґрунтоване звільнення
Вочевидь, не позбавлена раціонального зерна ідея, що звільнення голови силової структури (і то в часі війни), може мати причини, які недоцільно – чи й небезпечно – виносити на обговорення та робити публічним.
«Коли ми подивимося на досвід держав, які мають сильного президента, – Франції або США, то там зміни у силовому блоці не виносяться на публічне обговорення. Так, президент Обама впродовж своєї каденції змінював держсекретаря Сполучених Штатів (була Гіларі Клінтон, потім став Джон Керрі). Він також змінював начальника Штабу збройних сил. Очевидно, що є моменти, коли глава держави вважає, що треба з тих або іншим міркувань поставити іншу людину. Тут необов’язково шукати боротьбу за переділ сфер впливу», – зазначив у коментарі «Гал-інфо» професор політології Національного університету «Києво-Могилянсь
Однак, претензія до Порошенка саме в тому й полягає, що в суспільства немає достатньої впевненості, що ідеться про речі, які відносяться до державної чи військової таємниці. Є підстави вважати, що йдеться про протистояння між Наливайченком та його першим заступником Юрієм Артюховим, якого вважають людиною президента. Власне кажучи, небажання чи неспроможність Петра Порошенка артикулювати суспільству претензії до голови СБУ є тим, що й породжує сумніви та підозри. Що відбувається? Цього не зрозуміли не лише невтаємничені громадяни, але й депутати – члени парламентської коаліції.
Єгор Фірсов, депутат від БПП, написав після понеділкової зустрічі президента із фракцією, на якій Порошенко вмовляв депутатів підтримати звільнення, що «яких-небудь виразних аргументів наведено не було». Аналогічне нерозуміння одразу по голосуванню повторив й депутат від ВО «Батьківщина» Ігор Луценко.
У коментарі «Гал-інфо» він зазначив, що утримався від голосування тому, що «абсолютно не розумів» мотивацію президента. В той же час, за його інформацією, ідея звільнення Наливайченка виникла не цього понеділка, але значно раніше. Планувалося, що відставка відбудеться без особливого галасу, однак із якихось причин зчинився великий ґвалт.
«По-перше, мені не зрозуміло, чому взагалі мав відбутися відхід Наливайченка. По-друге, не зрозуміло, чому мирний відхід в якийсь момент перестав бути мирним. Наскільки я чув, були розмови, що він переходить на якусь іншу посаду і що це відбувається в робочому порядку. Але потім у певний момент, очевидно, хтось підговорив його, й він, Наливайченко, почав розмовляти по-іншому», – зазначив Ігор Луценко.
Цю версію майже слово у слово повторив «Гал-інфо» політичний експерт та філософ Олексій Панич.
«Я чув версію, що Наливайченко знав, що його знімуть із якихось причин, і саме через те почав публічну активність», – сказав він.
Експерт припустив, щоймовірним мотивом відставки був тривалий конфлікт Наливайченка з Артюховим.
«Я так розумію, був затяжний конфлікт між головою Служби безпеки та першим заступником. Що це був за конфлікт, ми не знаємо. Але розуміємо, що тоді, коли він вже почав вибухати й стало ясно, що все йде до програшу якоїсь зі сторін, Наливайченко став судомно сколочувати собі політичний капітал, намагаючись покращити публічний імідж», – підсумував Олексій Панич.
Хай там як, але брак ясності в справі, де гучно лунали взаємні обвинувачення у корупції, не додає балів до репутації жодній зі сторін. Однак, це не єдине, що насторожує.
Непрозорі переговори
Правдоподібно, не меншою мірою засмутили переговори між президентом та керівниками фракцій та груп у парламенті, які, за численними свідченнями, обертались довкола посад та різних бонусів.
«Якщо ми говоримо про країни, де формуються коаліційні уряди, де є схема розподілу влади між президентом і урядом, то очевидно, що там відбувається розподіл посад. Це нормальний процес. Погано, коли це стає предметом політичного торгу і шантажу»,– зазначив у коментарі «Гал-інфо» професор політології Національного університету «Києво-Могилянсь
Виглядає на те, що учасники переговорів особливо не переймалися їхньою таємницею, окремі деталі якого просочилися в медіа. Марія Жартовська в статті на УП відзначала, що Ляшко прагнув виторгувати собі посаду міністра екології, а Кличко – вибори мера у один тур. Велику порцію олії в вогонь додало відео листування нардепа Сергія Висоцького (Народний фронт) з блогером Карлом Волохом. Згідно з тим листуванням, меру Львова Андрію Садовому нібито обіцяли віддати прокурора Львова та львівську митницю.
«Інтерес Кличка тут очевидний. Тут навіть не треба бути посвяченим. Він хотів, щоб були однотурові вибори, бо тільки так в нього є шанс. У двох турах він програє з 80-відсотковою ймовірністю. Думаю, що саме цим купили Кличка, давши обіцянку посади прокурора і схему (виборів) з одним туром», – прокоментував для «Гал-інфо» ці чутки Ігор Луценко.
Із його точки зору, імовірною є й інформація щодо аргументів для мера Львова.
«Я лише фотодокази бачив. Якщо це правда, значить, так воно може бути. Фракція «Самопомочі», я так об’єктивно дивлюся, спочатку одне говорила, потім інше, а потім проголосувала. Було очевидно, як вони міняють свою позицію після спілкування із президентом», – припустив він.
Нема віри
Головним висновком з історії з відставкою Наливайченка, вочевидь, є сумна констатація факту, що політика і політики в Україні не змінюються – чи пак, змінюються не так динамічно, як хотілось суспільству, що пройшло Революцію Гідності.
Глибока взаємна пов’язаність українських політиків формальними й неформальними зв’язками та бізнес-інтересам
А, власне, нездатність раціонально обґрунтувати свою поведінку та справжні мотиви дій і породжують недовіру й зневіру. Коли люди спостерігають, як фракції (чи окремі політики) ревно стоять на одному, а за день голосують по-іншому, то це викликає закономірні питання: президент нахилив? підкупив? вмовив? переконав аргументами? Виборець не розуміє та почуває себе ошуканим.
Але нашим політикам не соромно.
Сергій Стуканов.
