Суперечки навколо формування ЦВК невчухають. Згідно українського законодавства, ЦВК формується раз на 7 років. Та цього разу із цим трохи затягнули.
Повноваження деяких членів ЦВК закінчилося ще у 2014 році, але Верховна Рада внесла поправки до законодавства, що дозволило усім залишитися на своїх місцях до прийняття парламентом рішення про їх звільнення. Процес виборів нових членів ЦВК затягувалось потягом двох років з обох боків: фракції не могли визначитись із кандидатурами, президент більше ніж півроку не вносив ці кандидатури на розгляд парламенту. Крім того, довгий час інформація була закритою та не було відомо, які фракції кого пропонували. І ось 23 січня 2018 року Президент підписав указ про звільнення членів ЦВК і подання на призначення нових кандидатів. На мою думку, до таких ротацій слід підходити виважено і замінити одночасно всіх членів ЦВК на абсолютно нових, без досвіду та розуміння функціонування цієї структури є, м’яко кажучи, неправильним. Думаю, що у попередньому складі ЦВК були компетентні чесні спеціалісти, які могли б поділитись досвідом із новобраними. Проте, бажання закріпити за собою повноту влади зазвичай бере гору, як і в нашому прикладі формування ЦВК. Аналізуючи сформовану структуру, важливо розуміти роль ЦВК, адже саме цей орган забезпечує однакове застосування закону на всій території України, затверджує форми документів, унікальних для всієї України, формує склад окружних виборчих комісій. Чи компетентні вибрані кандидатури, побачимо згодом.
Окремо хочу зупинитись на тому, як формується цьогорічний ЦВК. Попередній склад формувався за квотним принципом, і кожна політична сила мала своє представництво, контроль та захист своїх голосів. У новому списку, поданому Президентом, більшість отримала провладна коаліція, а представників Батьківщини додали після тиску громадськості.
Більше того, Президент скористався своїм одноосібним законним правом формувати ЦВК без квотного принципу, оскільки закон цього не вимагає, і мабуть, випадково обрав ті фахові кадри, які мають політичну приналежність здебільшого до дружніх до нього політичних сил. Відтак, шість осіб − БПП, три − Народний фронт, і всі інші по одному представнику, а опоблок під питанням?! Таке подання підготував Президент на затвердження народним обранцям. Тепер слово за Верховною радою України. Але ми повинні розуміти, що центральна виборча комісія − це не лише технічний орган, який проводить вибори та забезпечує їх законність. ЦВК – це віра громадян у те, що незважаючи на будь-який тиск чи будь-яку ситуацію, волевиявлення народу – понад усе. Тому, представникам ЦВК повинні довіряти та вірити у їх неупередженість. Чимало нардепів із телеекранів говорять про те, що сфальсифікувати вибори у ЦВК неможливо, це робиться виключно на місцях, але час покаже, чи проголосує ВРУ за цей перелік, адже вже сьогодні є побажання голосувати списком, а не поіменно. Очевидно, чиєсь ім’я там зайве?! Або торги тривають.
На мою думку, хто б не обіймав посаду Президента, його першочергове завдання займатись розвитком України, а не збереженням своєї посади, з використанням адміністративних методів впливу і тиску на вибори, це нечесно по відношенню до свого народу, неправильно не поважати інших. Крім того, у складі ЦВК мають бути локальні моральні лідери, незаангажовані і аполітичні, такі як науковці, юристи, громадські діячі та інші чесні люди. І все це під міжнародним контролем, інакше наразі в Україні ніяк!
