Пам‘ятаєте у нашої Лесі Українки: «Десь, колись, в якійсь країні Проживав поет нещасний, Тільки мав талан до віршів Не позичений, а власний».
Притча про таланти (Мф. XXV. 14-30) дає нам ясно зрозуміти, що Господь наділяє всіх не однаково по відношенню до земного життя. Здоров‘я, фізичні сили, матеріальні блага, успіх, виховання, освіта, професія й служіння для кожної людини даються за її силами і за її здібностями. Але дуже часто ця різниця між людьми таланту і успіху породжує заздрість у людей безталанних і не успішних. Бездарні люди дуже часто осуджують талановитих і здібних. Це особливо яскраво проявляється сьогодні і дуже часто серед нас, у нашому суспільстві. Чим більше зустрічаєш тих, хто нічим і ніким не задоволений, тим більше вражений тим, що такі люди, які ядовито осуджують тих, хто вище їх знаходиться за своїм становищем і покликанням, напевно найменше всього були б здібними їх, цих талановитих людей, замінити. Така природа людських стосунків.
У своїх розмірковуваннях я можу посіяти у вас збентеження. І ви справедливо поставите мені запитання: «А чи багато там на верхах, серед тих, хто нами керує, або ж займає вище суспільне положення, таких, які є талановитими і здібними?». Важко відповісти! У вік постмодерну глупота нами більше опановує, аніж розум та талант. І може Еразм Роттердамський був більш правий, оспівуючи «Похвалу глупоті». Але ось чого він, вільнодумний, остаточно не відкидав і ми не повинні робити, так це Христа і його вчення. «І одному він дав п‘ять талантів, і другому два, і третьому один». Багатий, середняк, бідний; талановитий, здібний, менш талановитий, менш здібний; зовсім безталанний, ні до чого не здібний, або ж бездарний, були колись і тепер є присутніми у людському суспільстві і це є фактом, який допускається Провидінням.
У притчі про таланти Господь порівнює себе з багатою людиною, господарем, можна назвати його паном, який розділив на нерівні частини своє багатство рабам. Ісус Христос не каже, що господар менше любить тих рабів, яким дає менше. Навпаки, Бог поступає справедливо, коли дає кожному за силою і його здібностями.
Якщо ми віримо, що Господь промишляє над нами у нашому житті, то так само ми повинні бути переконаними в тому, що Він настільки обдарував нас здібностями і талантом, що це все проявляється в нашому житті сповна і цю свою талановитість ми розкриваємо і показуємо у своїх вчинках. Але якщо цих якостей розуму, таланту і хисту в нас не має, то дякуйте Богові і благословляйте Його кожного дня за те, що Він поставив вас саме туди і на таке місце, де у вас не може збаламутитись розум і закрутитися голова..., тобто мужньо переносьте своє становище і дякуйте Богові не за п‘ять, а за два таланти.
Ми всі різні, всі не однакові, але всі рівні перед Богом, особливо тоді, коли мова йде про вічне життя. Всі талановиті і не талановиті; здібні, і не здібні; багаті і бідні - всі викуплені від гріха і смерті кров‘ю Христовою і про це завжди ми повинні пам‘ятати. Отже, до нас ще прийде Той Господар, що колись роздав нам таланти, і запитає про звіт (Мф. XXV. 19).
