28 червня 1996 року Верховна Рада України ухвалила Конституцію, за якою досі живе українське суспільство
Процес творення нової Конституції розпочався із прийняттям Декларації про державний суверенітет 16 липня 1990 р. Справу прискорив розпад СРСР та Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 р.
Проект Конституції України підготувала Конституційна комісія. 1992-го року відбулося його всенародне обговорення, і 26 жовтня 1993-го запропоновано остаточний варіант. Далі справа забуксувала майже на рік. У листопаді 1994 р., після дострокових президентських і парламентських виборів, нові народні обранці створили ще одну Конституційну комісію.
8 червня 1995-го Президент і Верховна Рада підписали Конституційний договір про організацію державної влади та місцевого самоврядування на період прийняття нової Конституції України.
Ситуація загострилася наприкінці червня 1996-го. 26 червня Рада національної безпеки і Рада регіонів при Президентові України різко засудили будь-які зволікання з прийняттям Конституції. Президент призначив референдум щодо прийняття Конституції на 25 вересня. А наступного дня своє слово сказала інша гілка влади: Верховна Рада прийняла постанову «Про процедуру розгляду проекту Конституції України в другому читанні».
І розпочався справжній марафон тривалістю майже 24 години. Із них останні 14 – без будь-якої перерви. О 9.18 ранку 28 червня 1996-го країна отримала нову Конституцію.
Конституція України раз і назавжди закріпила те, проти чого сьогодні виступає ворог: наш суверенітет, нашу територіальну цілісність, нашу мову, нашу національну ідентичність, наші гарантії в забезпеченні прав людини та громадянина, наше бажання бути членами міжнародної спільноти.
Сьогодні ворог посягає на основні цінності українського народу, проте, разом із Збройними силами України ми будемо захищати та виборювати своє.
