Іларіон Семенович Свєнціцький народився 7 квітня 1876 року у Буську (Львівська область). Він був видатним українським науковцем, філологом, філософом, етнографом, музеєзнавцем, доктором філологічних наук та активним громадсько-культурним діячем.
Займався історією української філософії. У 1901 року у Львові вийшла друком його перша дисертація вийшла друком у Львові під назвою «Початки філософії в руській літературі ХI-ХVI ст.». Саме цю працю багато дослідників вважають першим нарисом історії української філософії.
У 1905 році митрополит Андрей Шептицький створив як приватну фундацію «Церковний музей», для збереження сакральних пам’яток України, який у 1913 році був урочистим актом Митрополита Андрея переданий в дар українському народові.
Організацією роботи музею й укомплектуванням збірок займався Іларіон Свєнціцький і з 1905-го по 1952 рік очолював музей, який зараз є Національним музеєм у Львові імені Андрея Шептицького.
Окрім того, саме Іларіону Свєнціцькому належить ініціатива створення у Львові скансена (музей під відкритим небом).
Коли брати Андрей та Климентій Шептицькі заснували у Львові Свято-Іванівську Лавру Студійського уставу УГКЦ, на її території мали намір зводити нову церкву. Однак, у 1930 році Іларіон Свєнціцький, як тогочасний директор Національного музею у Львові, порадив митрополиту Андрею зробити головним храмом Лаври перенесену старовинну дерев’яну церкву Святого Миколая з села Кривки (Турківський район Львівської області).
Варто додати, що перенесення церкви, яка була побудована орієнтовно у 1761 році народними майстрами в селі Кривка, започаткувало створення музею під відкритим небом. Цей храм досі є голвною прикрасою і центральним об’єктом Музею народної архітектури та побуту імені Климентія Шептицького у Львові.
Іларіон Шептицький будучи директором Національним музеєм у Львові організовував експедиції на Бойківщину та Лемківщину з метою поповнення збірок музею та порятунку старовинних ікон.
