Американський дириґент українського походження Теодор Кухар (Theodore Kuchar) провів першу репетицію з Ukrainian Festival Orchestra перед концертом 11 березня в Органному залі “Гайдн. Моцарт. Бетовен”.
З літака на бал
Теодор Кухар запізнюється на репетицію. Його літак з Києва затримують на дві години. Маестро доведеться з аеропорту одразу їхати в Органний зал. Навіть залишити речі в готелі не можна, бо оркестр уже чекає. У фойє дириґент і засновник Ukrainian Festival Orchestra Іван Остапович жартує з музикантами: “Теодор з Америки, мабуть, швидше прилетів, ніж з Києва”.
На сцені музиканти вже зайняли свої місця і розігруються. Високі голоси скрипок, потужне гудіння фоготів, глухий гомін контрабасу. Перша скрипка дає оркестрові “ля”, і воно повторюється десятками струн.
І ось на порозі залу з’являється Теодор Кухар. Він вітається зі всіма музикантами. І без зайвих розмов одразу починає репетицію. Оркестр грає злагоджено, зібрано і натхненно, як на концерті. У порожньому залі Органного звук просто фантастичний.
Віденські класики для Львова
Теодор Кухар (саме на такій вимові свого прізвища українською мовою наполягає сам маестро) народився у Нью-Йорку в родині українських міґрантів. До того, як взяти до рук дириґентську паличку, Кухар не один рік грав в оркестрі на скрипці та альті. А згодом працював дириґентом в Австралії, Чехії, Естонії, Фінляндії, США. З набуттям України незалежності почав співпрацювати з Національним симфонічним оркестром України, очолював його кілька років поспіль. Але і після закінчення контракту не полишає свій улюблений український оркестр. “Це моя сім’я”, – каже про колектив Кухар.
Перед львівським концертом він мав черговий виступ із Національним симфонічним, солістом був канадський скрипаль екстра-класу Корі Церовшек. У Києві вони грали “американську” програму. У Львові звучатимуть твори віденських класиків: Симфонія №88 Соль мажор Гайдна, Концерт для скрипки з оркестром Ре мажор Бетовена та “Лінцівська” симфонія Моцарта (KV 425).
Спільна мова
Кухар дириґує без палички, тільки руками. Його рухи плавні, але дуже чіткі та широкі. Він нахиляється то в один бік до скрипок, то в другий до альтів. “Не спішіть”, – каже він оркестру. Здається, Кухар спілкується навіть очима.
“Раз, два. Прям, прям”, – голосно демонструє він музикантам, як треба починати третю частину концерту Гайдна. Оркестр грає. Кухар зупиняє виконавців різким рухом. Із залу чути, як він щось пояснює скрипкам, активно допомагаючи собі руками. Ось він вже грає на уявній скрипці.
Навіть якби дириґент, який дуже добре говорить українською, спілкувався із оркестром самими лише жестами та звуками, його все одно можна було б зрозуміти. “195 такт”, – каже він. Знову звучить той самий фрагмент. “Добре”, – чути похвалу від маестро.
Тепле спілкування
У перерві музиканти гріються у фойє – у залі без опалення зимно, п’ють чай, а хтось і далі продовжує шліфувати свою партію.
Кухар спілкується з виконавцями, прорватися до нього не так просто. “Вибачте, я до альтів, це зараз важливіше”, – чуємо від нього. Зі всіма треба перекинутися парою слів. Робота з оркестром – це не тільки дириґування.
“Оркестр – це 30, 50,100 людей. Дуже різних. Але це також один організм, – пояснює Кухар. – Оркестр дивиться на дириґента, і вони з перших секунд розуміють, хто є хто: або “буде тяжкий тиждень”, або “спрацюємось”.
Американцю з українським корінням подобається працювати з львівським оркестром. Музиканти не бояться ділитися з маестро своїми думками щодо творів. Зі сцени чути жарти, всі посміхаються. Це тепло передається у глядацький зал. Дарма, що зараз він порожній і холодний. Уже за пару днів він наповниться теплом від людських сердець та музики.
Діана Коломоєць
