15.07.1941 – у Львові померла Ольга Франко (з дому Хоружинська), перекладачка, письменниця, видавець, громадська діячка, дружина Івана Франка.
Про це інформує Календар українця у Facebook.
Народилася у с. Бірки на Харківщині у 1864 р.
Походила зі старовинного шляхетського козацького роду, що з часом піддався русифікації. Проте Ольга з сестрами вирішили прислужитись Україні, тож перейшли вони на спілкування рідною мовою. Зокрема це стало одним з вагомих мотивів її рішення вийти заміж за Івана Франка.
Закінчила Харківський інститут шляхетних дівчат та Вищі жіночі курси у Києві, вільно володіла французькою, німецькою та англійською мовами, гарно грала на фортепіано, була «велика ентузіастка театру, музики і літератури», відзначалась високою освіченістю та прогресивними поглядами. Шлюб з Франком взяла в Павлівській церкві в Києві 16 травня 1886 р. Це одруження галичанина з «українкою» було небуденною подією і сприймалось як уособлення духовної і політичної єдності Західної і Східної України.
У Львові активно долучилася до громадської праці, коштом власного посагу з чоловіком видавала журнал «Життя і слово» (1894-1897), з Н. Кобринською співпрацювала в збірнику «Перший вінок», дописувала до численних журналів, робила переклади, допомагала чоловікові в літературній праці. А ще на її тендітні плечі повністю лягли турботи за дітей та домашнє господарство. Значною мірою своїми велетенськими здобутками Франко завдячує дружині, яка завжди стояла й досі незаслужено перебуває у тіні свого чоловіка. Попри складне власне життя завжди залишалась щирою і доброзичливою.
Коли купувала суниці, могла дати вдесятеро більше як просила селянка з поваги до її праці: «Як то – стільки разів треба схилятися по суниці, щоб їх назбирати, і так мало жадають за них!». А одного разу, коли їх обікрали, вона сказала, що бідний злодій теж з чогось мусить жити. Навіть М. Павликові, який вороже ставився на неї, вона допомагала у скрутні часи. Постійні клопоти, нестатки, а часом й злидні, неприхильне ставлення до неї окремих приятелів чоловіка й частини суспільства спровокувало психічні розлади і у 1914 була госпіталізована у психіатричну лікарню; відтак періодично страждала ними до кінця життя.
В літературі переважно дата смерті подається 17 липня, натомість в метричній книзі померлих церкви св. Петра і Павла у Львові записано, що Ольга померла 15 липня, а була похована 17 липня. Похована на Личаківському цвинтарі поблизу Івана Франка в непримітній скромній могилці. Ця могилка наче докір нам, українцям, що ще не навчились шанувати славних попередників.
На час смерті син Тарас з дітьми був у Станіславі й не зміг добратись до Львова. Дочка Анна перебувала у Відні. Доля сина Петра, якого насильно забрали більшовики була невідомою.
