Прем’єр-міністр Яценюк закликав громадян активніше звертатися до державних органів з питання оформлення субсидії на природний газ та інші комунальні послуги. Також Яценюк зробив неочікувану заяву про зменшення видобутку газу державними компаніями із 16,8 млрд. куб. м до 12 млрд. куб. м. Коментує член Спостережної ради Інституту енергетичних стратегій Юрій Корольчук.
Коментар:
Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк вирішив надсилати народу України щотижневі телевізійні «листи», у яких він планує роз’яснювати економічні та політичні процеси у державі. Варто зазначити, що періодичні пропагандистські телезвернення до народу характерні для авторитарних і популістичних політичних режимів. Для прикладу, таким є відомий уже покійний президент Венесуели Уго Чавес та його наступник Николас Мадуро. Тому Яценюк впевнено став на шлях Уго Чавеса.
«Латиноамериканська» ініціатива Яценюка проводити щотижневі «десятихвилинки» роз’яснень для населення носить виключно політичний характер і абсолютно не мають жодного відношення до економіки. Поява Яценюка на екранах зумовлена бажанням відновити свій втрачений рейтинг.
Перший виступ Яценюка стосувався підвищення тарифів на газ. Чому саме тарифи стали першою «десятихвилинкою» прем’єра? Причина раптових роз’яснень Яценюка – це страх перед очікуваними протестами населення проти підвищення тарифів. За наявною інформацією, готовність людей вийти на протести перевищує цифру у 40%. І уряд про це проінформований. Безумовно лише частина населення готова вийти «тут і зараз», але ефект «снігової кулі» за нинішніх катастрофічних економічних умов прогнозувати ніхто не береться.
Також слід до цього додати страх уряду Яценюка перед подіями у Вірменії, де населення вийшло на протести проти підвищення тарифів на електроенергію. І якби не проводили аналогії із «майданом» в Україні, але першопричиною у Вірменії є невдоволення тарифами. Інакше кажучи у Єревані триває комунальний або ж тарифний майдан, якого так боїться уряд Яценюка.
Боязнь виступів проти тарифів «погнав» Яценюка на екрани телевізора і змушує його вкотре оправдовувати підвищення тарифів. Але чи хвилювання, чи свідома маніпуляція призвела до того, що у виступі Яценюка «змішались в кучу коні, люди».
Перша напівправда.
Прем’єр Яценюк заявив, що на потреби населення необхідно 21 млрд. кубометрів газу. А внутрішній видобуток становить лише 19 млрд. і з них державні компанії видобувають лише 12 млрд.
Із цього всього правдою є те, що дійсно населення – теплокомуненерго і помешкання з приватним опаленням – споживають разом приблизно 21 млрд. Проте, для помешкань з приватним опаленням щороку постачається близько 14 млрд. куб. м. І в Україні державні компанії і компанії, де державі належить більше 50% (Укргазвидобування і Укрнафта) видобувають майже 17 млрд. куб. м.
Навіть якщо відкинути частину (0,5 млрд.) газу, який видобувається згідно з договорами про спільну діяльність, то залишається 16,5 млрд. куб. м. Також коли відкинути 1,7 млрд. куб. м, які не віддає державі «Укрнафта» Ігоря Коломойского, то залишиться приблизно 14,8 млрд. куб. м. Цього цілком вистачає для помешкань з приватним опаленням.
Відповідно, твердження Яценюка, що державні компанії видобувають 12 млрд. куб. м газу – це свідома неправда. Отож, з першою напівправдою Яценюк все зрозуміло. Для населення абсолютно вистачає власного видобутку.
Звичайно, решту 7 млрд. кубометрів Україна змушена імпортувати. Але до ціни на газ для помешкань з приватним опаленням це немає жодного відношення. Більшу високу ціну на газ повинні платити громадяни, яким надають послуги теплокомуенерго. Звичайно, після відповідних енергоефективних робіт і аудиту роботи ТКЕ.
Друга напівправда.
Особливо потішили слова Яценюка про газ власного видобутку: «Так він дійсно є». З гордістю прем’єр підтвердив свої слова сказані у листопаді 2013 року, що собівартість газу власного видобутку становить 70-100 дол. Але Яценюк говорив про період, коли курс долара становив 8 грн. Та й власний видобуток ніколи не «вимірювали» у доларах, оскільки всі затрати здійснюються у гривнях. Навіть з врахуванням девальвації зараз вартість газу із фіскальною, транспортною та інвестиційною складовою становить максимум 2500 грн. Відповідно вартість газу для населення не може бути суттєво вищою.
Водночас, у своєму телезверненні прем’єр Яценюк «забув» роз’яснити чому пільговий обсяг газу становить саме 200 кубів на місяць, а не 250, 300 або 350 кубів. Усі вже чекають третій місяць такого роз’яснення.
Показовим є занепокоєння Яценюка про субсидії. Демонстративне махання стосом паперів, які треба було заповнити для отримання субсидій до 2014 року, і не менш демонстративне махання одним листком, який треба заповнити для отримання субсидій в 2015 році. Дійсно, процес спрощений – і це правда. Але залишилося бюрократичне уточнення отриманих даних між самими державними органами.
Проте, постає питання: для чого Яценюку через пару місяців знову рекламувати і розхвалювати «один листок» для субсидій та й ще додатково спрощувати сам процес? Хвилювання пояснюється тим, що за наявною інформацією, Мінсоцполітики не виконує план по «збору» сімей для субсидій.
На даний момент кількість сімей становить 2 млн. сімей – і з них 800 тис. отримували субсидії раніше. А тому похвалитися обіцяним масовим охопленням субсидіями уряд не може. Яценюк хоче, щоб показник як мінімум був доведений до рівня 5 млн. сімей, а міністр Розенко вже зараз розуміє, що за найкращих умов субсидії будуть отримувати 3 млн. сімей.
Така ситуація загрожує тим, що з початку опалювального сезону різко зросте заборгованість за комунальні послуги. За наявною інформацією очікування уряду песимістичні – як мінімум населення припинить оплачувати 25% комунальних платежів.
У буквальному розумінні слізне прохання Яценюка до людей прийти і отримати субсидії спричинене не турботою за людей. Причина більш банальна – в уряді розуміють, що населення, яке не буде отримувати субсидію у випадку відсутності коштів просто не буде платити. І тим самим борги будуть наростати. І ймовірність повторення вірменських тарифних протестів буде дуже високим.
На жаль, у цілому такі пропагандистські «десятихвилинки» уряду Яценюка до певної міри нагадують відомі «двохвилинки ненависті» з антитоталітарного роману Джорджа Оруелла «1984». Як відомо, в романі такі «двохвилинки ненависті» відбувалися щодня, і впродовж цих «двохвилинок» члени провідної партії повинні були подивитися фільм, що зображує ворогів партії і висловити свою ненависть до них. У даному випадку населенню пропонують беззастережно вірити на слово уряду та «не задавати дурних питань». Одним словом, Україна рекордними темпами скочується у новий авторитаризм.
