Війна впливає на життя у всіх куточках країни. Львівська область хоч і не є прифронтовим регіоном, але також відчуває на собі наслідки повномасштабного вторгнення.
Зокрема, Львівщина прихистила у себе чи не найбільше внутрішньо переміщених осіб в Україні. Про те, як живуть громади Львівщини під час війни, про виклики та пріоритети, а також про інтеграцію ВПО на Львівщині, розповідаємо на прикладі Бориславської та Великомостівської територіальних громад.
Як живуть громади Львівщини під час війни
Бориславська міська громада — це територіальна громада в Дрогобицькому районі Львівської області. До складу громади входять 7 населених пунктів, у яких мешкають близько 40 тисяч людей. Попри віддаленість від зони бойових дій війна все ж змінила життя у громаді.
“Наша громада не надто відрізняється від інших. У нас, як і у всіх, змінилися пріоритети та деякі цінності. На жаль, реалії такі, що періодично ми маємо хоронити з почестями загиблих мешканців нашої громади, що стали на захист України, маємо поранених. Також у нашій громаді з'явилися внутрішньо переміщені особи”, — розповідає голова громади Ігор Яворський.
Схожа ситуація й у Великомостівській громаді, яка розташована у Червоноградському районі Львівської області та об'єднує 17 населених пунктів з понад 16 тисячами мешканців.
“У нас невелика громада та є військова частина. Тож основна зміна в тому, що ми маємо доволі багато мобілізованих мешканців. Це впливає на життя громади, адже є велика кількість поранених військових, котрі потребують як моральної, так і фінансової підтримки з боку громади”, — ділиться заступник голови Великомостівської громади Роман Мармаш.
Виклики та пріоритети у житті громад
Одним з основних викликів для життя громад у час війни є забезпечення достатніх фінансових ресурсів.
“Фінансові ресурси — це основний виклик, бо ми маємо поточні потреби, які потрібно закривати. У нас, на відміну від інших громад, немає ПДФО, від військових. Також наразі мало можливостей отримував додатковий ресурс для того, щоб вирішувати ті потреби, які виникають. Однак ми даємо собі раду. Зараз працюємо над тим, щоб зима минула без проблем, закуповуємо електрогенератори. Намагаємось закривати дрібні, поточні потреби, займаємось благоустроєм, оскільки, якщо вчасно не інвестувати в цю галузь, проблеми лише поглиблюватимуться”, — каже Ігор Яворський.
Проте, ситуація з фінансами наразі найбільший виклик не для всіх. Усе залежить від того, в якому обсязі повертається у громаду Податок на доходи фізичних осіб.
“У нашій громаді під час війни навпаки збільшилися надходження, тому що у нас є військова частина, багато військових, які сплачують ПДФО. Це нам дає бонуси у бюджеті. Звичайно, на жаль, що це відбувається за таких обставин, але додаткові кошти з'явилися. Для того, щоб ці гроші використати ефективно, у нас є певне бачення щодо розвитку громади та інвестицій. До прикладу, зараз працюємо над створенням транспортно-логістичного центру. Уже відбулися певні аукціони, деякі земельні ділянки незабаром перейдуть в оренду, є потенційні інвестори, які готові вкладати кошти та розбудовувати цю сферу. Також деякі ділянки орендували для встановлення сонячних електростанцій”, — ділиться Роман Мармаш.
Він додає, що розвиток бізнесу у громадах — один з пріоритетів зараз, адже покладатися хочеться не лише на податок з доходів фізичних осіб, а й на доходи від бізнесу. Адже ситуація у громадах з малим та середнім бізнесом попри війну доволі стабільна, є ресурси для його розвитку.
“Я не можу стверджуватися, що у нас в громаді після повномасштабного встановлення відбувся стрімкий обвал у діяльності бізнесу. Є поодинокі випадки закриття, але разом з тим маємо кілька дрібних релокованих підприємств. Кожен на своєму місці старається підтримувати те, що йому дає дохід і, відповідно, можливість підтримувати Збройні сили України, відчувати себе корисним”, — зазначає Ігор Яворський.
Ідентична ситуація й в Великомостівській громаді. Переважна більшість бізнесу продовжує працювати та приносити прибуток.
Разом з тим кожна громада має свої локальні проблеми та працює над благоустроєм. Для Бориславської громади такою проблемою є ситуація з медичною галуззю. Коштів, які сплачує Національна служба здоров'я, медикам бракує, тож громаді доводиться дофінансовувати цю сферу самостійно.
Водночас у Великомостівській громаді більше концентруються на ремонті прихистків для внутрішньо переміщених осіб та облаштуванні шкільних укриттів, зокрема для однієї зі шкіл громади придбали та встановити модульне укриття.
Інтеграція ВПО як один з важливих елементів життя громад
Інтеграція внутрішньо переміщених осіб є також одним з важливих викликів та фокусів роботи у житті громад. Для того, щоб цей процес рухався як найбільш ефективно громади створюють Ради ВПО та всіляко намагаються забезпечити потреби українців, котрі знайшли у них прихисток від війни.
“У нашій громаді максимально мешкало понад 6 тисяч внутрішньо переміщених осіб. Зараз кількість зменшилась більш ніж на половину. Усі адаптовуються до життя у громаді. Дехто придбав житло, діти відвідують місцеві школи та дошкільні заклади. Ми ж зі свого боку активно підтримували й продовжуємо це робити гуманітарною допомогою. Також залучаємо донорські організації для створення різноманітних програм та проєктів для ВПО. Працюємо над тим, щоб згуртувати людей, долучити до участі у житті громади”, — розповідає Ігор Яворський.
Для того, щоб внутрішньо переміщені українці могли вільно висловлювати свої позиції, говорити про свої потреби, а також для того, щоб була можливість реагували на ці виклики, у Бориславській та Великомостівській громадах створюють Ради ВПО. До них долучають найбільш активних представників внутрішньо переміщених осіб для ефективного розв'язання будь-яких проблем, що виникають у ВПО.
“У нашій громаді наразі з близько тисячі внутрішньо переміщених осіб залишилось орієнтовно 150 людей. Зараз ми розв'язали всі наявні проблеми з житлом для них, створили прихисток, а також працюємо над організацією Ради ВПО. Пробуємо вибудовувати комунікацію, намагаємось чути бачення та проблеми, які є у внутрішньо переміщених осіб, налаштовуємо співпрацю”, — пояснює Роман Мармаш.
Перемога та баланс між добробутом і допомогою армії: чого хочуть у громадах
Одним з головних бажань мешканців громад, за словами Романа Мармаша, є перемога України у війні. Мешканці переконані, що лише після цього громади, як і вся Україна, зможуть спокійно розвиватися та розбудовувати свій добробут. Водночас, крім цього, є й запит на баланс між допомогою армії й турботою про благоустрій громад.
“Частина мешканців наполягає на тому, що потрібно всі фінансові ресурси переказувати ЗСУ для перемоги України. Інша ж частина вважає, що перш за все слід покращувати добробут громади. Ми намагаємось балансувати у цьому питанні й розподіляти кошти якомога ефективніше”, — розповідає Ігор Яворський.
Водночас голова Бориславської громади додає, що у цьому питанні бракує рішення на державному рівні. Є потреба чітко регламентувати діяльність органів місцевого самоврядування, адже попри бажання людей наразі у громад немає можливості фінансувати потреби ЗСУ на законодавчому рівні. Через це, замість того, щоб дотримуватися чітко визначених правил, громади змушені знаходити варіанти, розробляти програми, які відкривали б хоча б мінімалі можливості скеровувати фінансові ресурси на допомогу військовим.
Матеріал підготовлено для проєкту «Київський Діалог: Створення в українських регіонах соціального капіталу для громадських ініціатив, орієнтованих на реформи» за фінансової підтримки Федерального Міністерства закордонних справ Німеччини.
