У цей день, 13 лютого, у 1907 році група із п'яти львів'ян святкували перемогу на російсько-австрійському кордоні - таку авантюру, яку вони щойно втнули, переживають хіба раз у житті. Цими людьми були віце-мер Львова, директор львівського Міського архіву, президент Товариства образотворчих мистецтв, куратор Промислового музею та міський юрист.
А почалася їхня пригода кілька тижнів до цього.
На початку 1907 Олександр Чоловський, очільник львівського архіву, натрапив на каталог із колекцією мистецьких творів, які продавались. Загалом близько 400 картин відомих художників, серед них Рафаель, Рембрант, Рубенс, Веронезе, Тінторетто. Окрім полотен також меблі, гобелени, фаянс - понад дві тисячі предметів.
Перша проблема була в тому, що каталог не мав титульної сторінки, отже, невідомим було ім'я продавця і локація колекції. У місцевого єврея-антиквара вияснили, що власником усіх цих творів був український цукровий магнат із Поділля - Іван Якович.
Другою проблемою було те, що мешкав він у селі Вінницької губернії (Ситківці), яке належало на той час до Російської імперії. Якщо колекцію, швидше за львів'ян не викупили б інші охочі, то, зважаючи на революційні настрої, які щойно охопили імперію, її, у кращому разі, розікрали б, у гіршому - спалили разом з маєтком.
Тож часу на роздуми не було.
Термінова нарада перших культурників міста у Промисловому музеї. Всі розуміють, що втрати нагоду отримати такий неймовірний мистецький здобуток для Львова - не можна.
Отже, до Ситківців виїжджає делегація.
19 переповнених кімнат! Збірку вдалось оглянути лише за три дні. Одноголосно вирішили брати усю колекцію. Сперечались щодо суми, зійшлись на 200 тисячах корон.
Третьою ж проблемою в цій історії було те, що у Російській імперії діяв закон, який забороняв вивезення мистецьких цінностей.
Допоміг маленький хабар російським митникам, які закрили очі на караван саней із 108 пакунками і скринями, що переїжджають кордон.
Саме 13 лютого, коли делегації вдалося його перетнути, і вважають днем народження Львівської картинної галереї.
Варто додати, що після експертизи поважного мистецтвознавця із Відня не усі твори виявились оригінальними. А у своє теперішнє приміщення на вулиці Стефаника, 3 галерея помістилися лише у 1913. Після смерті власника будинку - колекціонера Владислава Лозинського, котрий заповів місту і свій дім, і свою мистецьку збірку, яка також стала частиною Львівської картинної галереї.
Джерело: Локальна Історія.
