Про роль знань в сучасній економіці, про освітню академію та про шкільні стартапи, які дозволяють львівським школярам вже сьогодні навчатися на рівні світових стандантів, у розмові професора Романа Лесика з головою Львівської облдержадмінстрації Максимом Козицьким.
Я б хотів з Вами поговорити про освіту, про середню школу, про її зв’язок з вищою освітою. Адже ми багато чуємо, скільки влада робить для розвитку вищої освіти, середньої освіти, спеціальної освіти. Ми маємо дуже класні цифри, але цифри мають таку тенденцію, що ними можна «заговорити» й проблему.
Я, напевно, погоджуся, але вже настільки звик на цій посаді розмовляти цифрами. Адже коли в тебе щось питають, наприклад: що ви зробили для освіти? І перше, що приходить на думку: скільки це нам коштувало? Що ми закупили стільки-то «Школяриків», що стільки-то «Школяриків» вже поїхали в райони. – А що ви зробили для школи? – для школи купив комп’ютерний клас.
Я справді погоджуюся з тобою, тому, що я закінчив Старосамбірську школу, а це інші можливості для розвитку. У 80-ті роки це не так було просто. Тим не менше, за цими речами ми втрачаємо основне. А основне – це учасники цього процесу. Основне – учень і вчитель. Матеріальні цінності є дуже важливі. І над тим треба працювати, але, як на мене, необхідно багато вкладати й в розвиток учня і вчителя. Адже я теж вчився у дотаційному регіоні.
Ти знову про гроші? Навіщо?
Я не про гроші, а про те, що можна зробити дуже багато гарних речей, якщо правильно вибудувати систему. Тому треба піднімати роль учня, роль вчителя. А у Львівщини тут дуже великі можливості.
Я теж закінчував районну школу, а саме – Миколаївську школу. І коли я прийшов в університет, то абсолютно не відчував брак хорошої освіти. Почувався на рівні з іншими. Тому, що в наш час багато уваги зверталося не за допомогою чого навчають, а хто навчає, і кого навчають. Тож, звичайно, що матеріальна база вчителів має бути забезпечена. Дійсно, щоб при невисоких зарплатах вчителі ще й не мали умов для роботи і навчання – це надзвичано несправедливо. Перш за все – школа це учень і вчитель. Це процес. Для того, щоб були якісні знання, має бути якісно організований процес. І основна увага, звичайно, має бути звернена на вчителя. А для того, щоб вчитель міг надавати якісні знання, педагоги мають між собою спілкуватися, підвищувати кваліфікацію, обмінюватися власним досвідом. А для цього й була недавно створена, за сприяння адміністрації, освітня академія. І в ній справді знайшлися люди, які готові дискутувати щодо того, як має виглядати навчальний процес, щоб діти могли отримувати якісну освіту. І це не про комп’ютери та обладнання, а про те, як подавати навчальний матеріал. Адже без якісної подачі інформації, якісна освіта буде не можливою.
Ми сьогодні зустрілися в StartUp школі, що ти думаєш про цей проєкт?
Це дуже класний проєкт. Зокрема, класний тим, що учні можуть знаходити себе, ще до вступу в університет. Прийшовши сюди, вони можуть зорієнтуватися на свою спеціалізацію. Вони мають класне, взаємне коло спілкування, зокрема – викладачів Політехніки. Мають матеріальну базу, де можна займатися робототехнікою, моделюванням, друкуванням, інженерією, і все це дуже якісно відпрацьоване.
Зараз багато українських фахівців виїжджає закордон, і якщо ми не можемо цього уникнути, можливо, нам насамперед, слід зробити так, щоб вони їхали за кордон – спеціалістами.
Я так само, як батько, також не хотів би, щоб мої діти їхали за кордон працювати. Хіба, якщо б вони їхали як спеціалісти, привезли якусь нову технологію чи нові знання і поверталися додому.
Але, на жаль, як би ми не хотіли, наразі вони не вертаються.
Поки що так, але наразі ті завдання, які ми ставимо в ЛОДА, це – розвиток таких програм, які б дозволяли залучати молодих людей та стимулювали б їх повертатися в Україну. Наприклад, я можу сказати про розвиток підприємництва, про фермерські рухи. Цього року ми маємо дуже хорошу програму співфінасування фермерства, в яку ми залучили більше двох десятків людей. І вони вже втілюють дуже якісні зміни. Тут реально є можливості добре жити і класно працювати, але потрібно знайти відповідні можливості та ніші.
Львів, дійсно, має дуже багато можливостей розвитку освіти і на освітній мапі України ми дуже непогано виглядаємо. І важливо, щоб львівські науковці могли розвивати наукову діяльність та починати свої стартапи.
Ти ж – найбільш цитований науковець в Україні!
Так, я ще на шляху до такого стартапу. Але мабуть ми досі перебуваємо під впливом «лихих» 90-их, коли відбулося знеціннення праці вчителя.
І знеціннення самих знань.
Так, хоча на Львівщині це мабуть відбулося в менших масштабах, але ми досі на шляху втілення цього довготривалого освітнього проекту.
Безумовно, ми повинні інвестувати в цей довготривалий проєкт. Адже хто володіє знаннями – той володіє світом. І львів’яни, самі діти і їхні батьки, вже усвідомлюють, що сьогодні потрібно вкладати саме в знання. Не в квартиру чи машину, а саме – в знання, адже маючи знання – буде і квартира, і машина.
Львівщина сьогодні займає круте місце в освіті, в наукових проєктах, і, завдяки близькості до Європи, ми справді –найбільш європейський регіон, тож, якщо буде освіта, то буде й Львівщина. І молоде покоління, я вважаю, ще себе проявить, якщо ми добре попрацюємо.
Безумовно попрацюємо, і покажемо гідний результат.
Розмову вів: Роман Лесик, завідувач кафедри фармацевтичної, органічної та біоорганічної хімії Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького.
