“Приблизно місяць тому до Музею зателефонувала пані Емілія Дунаєвська, рідна сестра Володимира Маринюка і розповіла про мініатюри церков, вітряків і садиб, які створював своїми руками її брат”.
Про це в ексклюзивному коментарі Гал-інфо розповіла наукова співробітниця Музею народної архітектури та народного побуту у Львові імені Климентія Шептицького Зоряна Ципишева.
На превеликий жаль, уже 5 років минуло від смерті пана Володимира, а опісля не стало й дружини, яка була вірним супутником свого чоловіка, допомагала шукати матеріали і знала історію кожної з церков — макети ж були створені відповідно до оригіналів, більшу частину яких бачив на власні очі.
“Серед них є два особливі для нас зразки — церкви, які знаходяться на території Музею: копія церкви Ольги і Володимира 1831 р. та Михайлівська церква 1863 р. У розповіді пані Емілії було зазначено, як багато любові і тепла вкладав брат у свої творіння і на скільки трепетно відносився до того, що створював”, - пояснює працівниця Музею.
Лемківська церква: як відродилась втрачена перлина
Для тих, кому не знайоме прізвище Володимира Маринюка, Зоряна Ципишева розповіла декілька слів про нього.
“Більшу частину свого життя пан Володимир був військовим, пройшовши шлях від лейтенанта до полковника. Продовжив свою діяльність викладачем, а згодом вихователем у технікумі легкої промисловості.
Творчі задатки у митця зародилися ще у дитинстві, коли вечорами приходилось спостерігати за тим, як його дідусь Арсеній майстрував макети хатин із різних матеріалів. Вочевидь і онуку передався талант дідуся”, — зазначила Зоряна Ципишева.
Коли надійшла пропозиція придбати роботи зазначеного митця, на щастя, Музей не втратив цієї можливості. Завдяки цьому зберегли мініатюрні шедеври і пам’ять про митця теж назавжди лишиться в його роботах.
“Тож, не можемо не похвалитися таким чудовим поповненням у фондовій збірці, адже це практично ціла колекція, а це і церкви, і вітряки, і навіть цілі садиби”, — розповіла наукова працівниця Музею.
А нас кінець Зоряна Ципишева додала, що надзвичайно приємно усвідомлювати, що натхненником для виготовлення перших робіт були курна хата і вітряк з нашого Музею.
