Музей народної архітектури та побуту у Львові імені Климентія Шептицького розповів про розповсюджене по всій Україні коралове намисто – основу комплексу нагрудних прикрас. Про це йдеться на Facebook-сторінці музею.
Називали намисто по-різному: правдиве, мудре, щире, добре, монисто, коралі, правдиві коралі. Його привозили з-за кордону – з Італії, Франції, Марокко та ін., причому, більш вартісне – в уже укладених низках, а дешевше – поштучно, на вагу.
Найбільш цінувалися червоні шліфовані коралинки круглої або овальної форми. Часто найбільшу намистинку або дві спарені обтягали декоративною металевою пластинкою – обручиком-перстінцем.
Через стійкий червоний колір коралям надавали магічного й оберегового значення. У народі вірили, що червоний та рожевий корал має лікувальні властивості. Дівчата його клали у йорданську воду, щоб бути красивими, його спалювали знахарі над хворими на дизентерію.
Чорні коралі – менш поширене, натуральне намисто. Його носили жінки або у час жалоби або у старшому віці.
Венеційські коралі або писані – їх завозили з Італії, виготовлені за спеціальною технологією – смальта, інкрустована іншими емалями та позолотою. Такі прикраси були дуже коштовні. У музейній збірці знаходимо їх, нанизаних поміж намистин із коралу.
Дурні, несправедливі коралі, дармовиси – штучне недороге намисто, виготовлене зі скла, смальти і навіть пластмаси. За формою та укладанням воно було дуже подібне до натурального.
