В українській кухні зелений борщ раніше був зільником.
Про це йдеться у матеріалі опублікованому на Facebook Музею народної архітектури та побуту у Львові ім. Климентія Шептицького.
За свідченнями дослідників української кухні, наш улюблений зелений борщ раніше був фактично зільником. Окремого рецепта не було, до борщу кришили всю зелень, яку вдалося зібрати. У пісні дні заправляли олією, у скоромні – сметаною.
До каганця потрапляли: молоді паростки лободи, кропиви, снитки, кінського часнику, дикого щавлю, кислиці, левурди (цибуля ведмежа, інша народна назва – черемша), дикі часнички, рідше зелень мишачого горошку, деревію, грициків.
А загалом складних страв не вигадували – здебільшого вимиту та перебрану зелень споживали в прикуску до хліба, вмочаючи у сіль та олію. Або ж варили борщ.
Зазначимо, що дикорослі рослини тривалий час складали важливу частину раціону наших предків. Особливо цінували свіжу зелень напровесні: зілля не лише додавало нового смаку до одноманітних страв, але й рятувало здоров’я. Цинга – хвороба, що розвивається при недостатньому надходженні вітаміну С з їжею, була поширеною загрозою.
