Як повідомили в пресслужбі Музею народної архітектури та побуту у Львові імені Климентія Шептицького, в музеї з'явилася рибальська експозиція.
Починаємо тиждень гарною новиною! У Музеї народної архітектури та побуту у Львові імені Климентія Шептицького (Шевченківський гай) з'явилася рибальська експозиція біля озера!
Тут можна побачити рибальські знаряддя, які були здавна поширені на території України, серед них — верші, ятір, рибальська сіть, а ще, звичайно ж, човен.
Рибальство — один з найдавніших та найпоширеніших видів народного промислу. Протягом довгого часу виробилися різноманітні способи та техніки лову риби. Сьогодні ми розповідаємо про деякі з них.
Серед пасток популярними у минулому були верші різних розмірів та форм. Плели їх з лози або з верби, деколи переплітаючи вербу з хмелем. Найчастіше верша складається з двох конусів: зовнішнього та внутрішнього. Другий — менших розмірів і знаходиться у середині першого, який має лійкоподібний вигляд. Вхідна частина пастки у різних регіонах називається по-різному: “горло” (Полісся), “сувершок” (Закарпаття), “устенок”, “серце” тощо. Довжина верші становила до 1 метра, зрідка більше. Цим знаряддям ловили переважно на мілководді річок, озер, боліт, у зарослих місцях, що підтверджує українське прислів’я: "Сміялася верша з болота, а ж сама у болоті". Способів ловлі вершею декілька. Весною, в річках, знаряддя ставили проти ходу риби, а коли вода починала повертатися, то снасть розвертали, і та риба, яка намагалася повернутися назад, ловилася. Для кращої ловлі була поширена практика класти в пастку приманку чи обмазувати нею із середини. Наприклад, на Гуцульщині у вершу клали принаду для риби, а на Лемківщині змащували тістом. Вершею в Україні масово ловили рибу для власних потреб. Сьогодні це знаряддя використовують рідко. Це пов’язано з забороною законодавством (відноситься до браконьєрських снастей), а також із зменшенням кількості майстрів, які можуть вершу виплести.
Ще одним поширеним типом пасток були ятері — циліндричної форми сіті з кількома обручами. Найчастіше ятері складалися з двох сіток: кінець довшої сітки зав’язувався наглухо, другої — меншої, що була вставлена у першу, — мав вузький отвір, через який риба потрапляла і назад уже не могла вибратися. Інколи по боках ятера прикріплювались додаткові полотнища сіток ("ятір на крилах"), які спрямовували рибу до отвору. Ятері розставляли переважно на протоках мілких річок, а через деякий час з них діставали рибу (“трусили ятір”).
Широко використовували в минулому і сітчасті снасті різних видів, форм та розмірів: “тканиця” (“топтуха”), “ковбеша” (“ковбеня”), “хватка”, “сак”, “підсак”, “ситечко”, “нерет” та інші. Більшість із них збереглися в традиційних риболовних місцевостях України до наших днів.
Запрошуємо на прогулянку до Музею!
