Лідер Організації українських націоналістів Степан Бандера 14 серпня 1941-го відмовив Німеччині задовольнити ультиматум.
Від нього вимагали відкликати Акт відновлення Української Держави, проголошений 30 червня 1941-го у Львові, пише Gazeta.ua.
"Ми вступили у бій, що розгортається зараз, щоб боротися за незалежну і вільну Україну. Ми боремося за українські ідеї та цілі. ОУН – єдина організація, що вела боротьбу. На підставі тої боротьби ми - її члени - маємо право творити свій уряд", - відповів Бандера на перше застереження, яке отримав від німецької адміністрації відразу після проголошення Акту.
5 липня ґестапо арештувало його біля Белза і через Люблін відіслали до Кракова.
Наступного дня його викликав на розмову шеф уряду Генеральної Губернії Бюглер, вимагаючи відмовитися від проголошеного Акту. Після відмови помістили під домашній арешті разом із жінкою Ярославою та дочкою Наталкою відправили 9 липня до Берліна. Помістили в тюрму ґестапо на Ліхтерфельде-Ост.
"ОУН має віддати долю України в руки Німеччини, конкретно її Фюрера з терпеливим очікуванням на остаточну перемогу", - вимагають.
Бандера пише відкритий лист райхсміністрові Альфреду Розенбергу з неприйнятністю відкликання Українського Державного Правління і призупинення діяльності ОУН.
У вересні 1941-го в Берліні почали діяти рішучіше щодо українських націоналістів. Бандеру відправили у центральну тюрму гестапо в камеру №29 на Прінцрегентштрасе. Одночасно провели масові арешти членів ОУН на всіх окупованих німцями територіях в Україні та Європі. В ув'язненні опинилися 1,5 тис. оунівців.
