Спалах поліомієліту на Закарпатті став загрозливим нагадуванням про те, що в Україні є серйозні проблеми і з вакцинацією, і з охороною здоров'я загалом. У ЗМІ постійно з'являються повідомлення про випадки зараження ботулізмом, іншими не менш небезпечними інфекціями. А враховуючи постійну нестачу медикаментів і труднощі з виділенням коштів на їх закупівлю, перспектива вимальовується невесела.
Про те, наскільки критична ситуація з щепленнями, які наслідки вже має відмова українців від вакцинації, а також про перспективи медичної реформи в інтерв'ю ForUm`y розповів педіатр, кандидат медичних наук, лікар вищої категорії Євген Комаровський.
- В Україні офіційно зафіксовано кілька випадків захворювання на поліомієліт, що, на думку експертів, стало наслідком низького рівня вакцинації населення. Які ще захворювання можуть з'явитися в Україні через те, що дітям не роблять щеплення?
- Насправді мова зовсім не йде про те, що якісь захворювання можуть з'явитися. Хворих кашлюком вже чимало, але це всіляко прикривається іншими діагнозами. Локальні спалахи кору є то тут, то там. Реєструються й випадки правця. Скільки краснухи – лише Бог знає. Але найбільшою потенційною загрозою серед тих, які можу «з'явитися в Україні, бо дітям не роблять щеплення» - це, звичайно ж, дифтерія. Спалах дифтерії серед переважно не вакцинованого населення означає тисячі хворих і десятки смертей. А в ситуації, коли протидифтерійна сироватка в дефіциті, - смертей будуть сотні.
- А як давно в Україні почалися проблеми з вакцинацією?
- Проблеми існують стільки, скільки існує держава Україна. На 1991 рік випав пік епідемії дифтерії, яка виникла на тлі антивакцинаційної кампанії, породженої гласністю, перебудовою і розпадом СРСР.
Часи змінювалися, але два фактори були присутні в незалежній Україні постійно. По-перше, ЗМІ завжди детально смакували кожен випадок захворювання, що виникло після щеплення. А другий чинник - це повне ігнорування теми вакцинації керівниками держави. Жоден президент про щеплення не згадував, державної політики в галузі вакцинопрофілактики не було і немає, жебраки лікарі продають «липові» довідки про зроблене щеплення. Дійшло вже до того, що педіатри (!!!) радять своїм пацієнтам не робити щеплення. У 2008 році був новий сплеск антивакцинаційної вакханалії, на тлі якої виник ще і дефіцит вакцин, який відтоді наростав.
- Яка частина українців сьогодні найменш вакцинована?
- Це діти перших 8 років життя, і що молодші, тим ситуація гостріша. Ще один момент - соціальні групи. Якщо педіатри сяк-так, але щепленнями займаються, то для терапевтів такої теми просто не існує. Хто знає про те, що кожна доросла людина повинен раз на 10 років ревакцинуватися від дифтерії та правця? Ніхто не знає, ніхто не ревакцинує, препаратів немає, і гроші на них не виділяються. Тут слова «найменш вакциновані» не підходять в принципі - дорослі не вакциновані взагалі.
- А чи змінилася якось зараз ситуація з дефіцитом вакцин і сироваток?
- Жодної вакцини і жодної сироватки в достатній кількості в Україні немає. Вакцини - це не цегла, їх не можна просто піти і купити, їх попередньо замовляють, до того ж, за кілька років. І я в принципі не впевнений, що зараз можна раптом знайти на ринку і закупити все, що потрібно. Плюс наші закупівельники будуть між собою стосунки з'ясовувати, нові закони про закупівлі складати, потім з'ясується, що знайдена у продажу вакцина у нас не зареєстрована, ну і т. д. Тому говорити про час і кошти в царстві корупції і бюрократії - справа безнадійна.
- Як можуть відреагувати ВООЗ, ЮНІСЕФ та інші подібні організації, якщо ситуація з вакцинацією в Україні буде визнана критичною на міжнародному рівні?
- Я впевнений, що якби справжня інформація про ситуацію з вакцинацією в нашій країні виплила, то на всіх кордонах вже були б заслони, а в аеропортах і візових центрах – пункти вакцинації, ну і т. д. Міністр охорони здоров'я офіційно заявляє, що в Україні щеплено від поліомієліту 14,1% дітей першого року життя. Нікому там у ВООЗ та ЮНІСЕФ навіть на думку не може спасти, що з цих 14% як мінімум третині зроблене не щеплення, а лише довідка про щеплення! Ніхто навіть уявити собі не може ситуацію, коли діти кашляють цілими класами по 2-3 місяці, у всіх стоїть діагноз «бронхіт»! А коклюшу немає! Ніхто не може зрозуміти, як це: туберкуліну немає, а у всіх дітей є довідка про те, що їм цим же туберкуліном зробили проба Манту!
Таких прецедентів я не знаю. Ми унікальні!
- До речі, про дітей в класах. Як Ви ставитеся до ідеї знову ввести в школах 12-річне навчання?
- За цією цифрою немає інтересу дітей. Є чергова спроба імітувати реформи і відщипнути більший шматочок пирога. Якщо в школі дітям добре, якщо школа робить їх розумнішими, здоровішими, щасливішими - вчіться хоч 15 років! Якщо ж школа - це суцільні побори, жебраки вчителі, обшарпані класи, божевільні педагогічні експерименти, відсутність шкільної медицини, адекватної фізкультури і свіжого повітря, якщо більше 80% дітей після 10 років навчання мають цілий букет хвороб, хто, маючи здоровий глузд, буде подовжувати час навчання? Спочатку - нова школа, потім вже 12 років. А в нинішній школі і 5 років - це багато. Але вибору у більшості просто немає.
- З точки зору лікаря, що можна було б порадити тим, хто намагається реформувати систему освіти?
- Найактуальніше - режим рухової активності. Щоденний спорт. Все, що можна вчити не в класі, - вчити не в класі. Поганої погоди не буває - буває поганий одяг. Зменшити навантаження, щоб виконання домашніх завдань вимагало не більше години часу, і було можливим без допомоги батьків. Оптимізація харчування, виключення солодких напоїв. Чітка і зрозуміла політика щодо гаджетів - «максимум 2:00 екранного часу на добу». Ніяких моторошних портфелів з купою книг. Оптимізація параметрів повітря в класах. Система профілактики ГРЗ. Шкільна медицина і вакцинація. Уроки невідкладної допомоги. Основи безпечного навколишнього середовища. Контрацепція і ще багато іншого не менш важливе, ніж тригонометрія і зоологія безхребетних.
- А якщо говорити про реформу охорони здоров'я, то які закони слід було б в першу чергу прийняти, щоб вона стартувала?
- Жодна реформа в жодному міністерстві неможлива доти, поки в країні не буде реформована система правопорядку. В умовах юридичного беззаконня всі спроби подолати корупцію і саботаж в системі охорони здоров'я свідомо приречені на поразку, і це чудово видно просто зараз.
- Чи повинна ця реформа заторкнути і медичні виші?
- Звичайно, повинна. Нам всім треба визнати, що ніякої національної медицини не існує, що медицина буває тільки одна - наукова. Тому слід перестати винаходити велосипеди, а почати запозичувати програми і підручники цивілізованих країн і готувати лікарів так, як це прийнято в Берліні, Тель-Авіві чи Вашингтоні.
- Як, на Вашу думку, може вплинути на ситуацію з закупівлею ліків новий закон про державні закупівлі, прийнятий парламентом 15 вересня?
- Загальне враження позитивне, бо корупційні ризики та часові витрати на прийняття рішення однозначно зменшилися. Але все ж особливого оптимізму у мене немає, оскільки наші бюрократи та саботажники здатні творити чудеса.
- Страхову медицину часто подапють як панацею для нашої системи охорони здоров'я. Що Ви думаєте про цю ідею?
- Страхова медицина - це один з механізмів розподілу грошей, які витрачаються на надання медичної допомоги. Це хороший, зручний, ефективний механізм. Але головне в тому, які медичні товари та послуги будуть оплачуватися, а які - ні.
Іншими словами, стратегічно страхова медицина - це добре, але її ефективність багато в чому визначається тим, як вирішені непрості тактичні питання. Курці і некурці платять однаково? Хто оплачує лікування вірусної інфекції антибіотиком? Хто оплачує аналіз на дисбактеріоз і призначені «фуфломіціни»? Хто оплачує лікування коклюшу у дитини, батьки якої відмовились від щеплення? Ну і так далі.
В умовах нинішньої корупції, відкатів і договірняків мені про страхову медицину навіть думати страшно.
Джерело - ForUm
