У Музеї народної архітектури та побуту у Львові імені Климентія Шептицького зберігається 11 комплектів коминів печей із території Покуття, 5 із них авторства Олекси Бахматюка.
Сьогодні, 10 грудня, виповнилося 200 років від дня народження відомого майстра декоративного розпису кераміки, представника косівської школи народної кераміки Олекси Бахматюка.
З цього приводу Гал-інфо поспілкувалося із Надією Боренько, співробітницею науково-фондового відділу (група «Кераміка») Музею народної архітектури і побуту у Львові імені Климентія Шептицького.
«Творчість народних майстрів Гуцульщини та Покуття є значним внеском в історію всього українського гончарства, а особливої уваги заслуговує період від середини ХІХ століття до початку ХХ століття, коли зародилася традиція поліхромного полив’яного малювання, збагаченого техніками фляндрування (так ніби фарба стікає), ріжкування (малювання з коров’ячого ріжка), ритування (гравірування). Науковці також вважають, що косівська кераміка є унікальною не лише тому, що вона триколірна (зелений, жовтий та коричневий кольори на білому тлі), а й через присутність на ній сюжетних мотивів з життя гуцулів, австрійського війська та образів сакральної тематики», - розповіла Надія Боренько.
За її словами, у Музеї зараз зберігається 11 комплектів коминів печей із території Покуття, 5 із них авторства Олександра Бахматюка.
«Його вчителем був Іван Баранюк – може, менш «розкручений», але не менш талановитий митець. Власне Бахматюк на ранніх стадіях своєї творчості копіював Баранюка, але згодом зміг виробити свій унікальний стиль. Популярності Бахматюка посприяло те, що на його вироби свого часу звернув увагу цісар Франц Йосип – у 1880 році на коломийській виставці він купив кахляну піч. Після цього про Бахматюка почали говорити і писати дослідники, першим з яких був Людвік Вербицький – директор Промислового міського музею (зараз Музей етнографії)», - сказала Надія Боренько.
Вона зазначила, Бахматюк є унікальним тим, що значно розширив коло сюжетних розписів: зображення сцен у млині, гончарського ремесла.
«Також майстер великої уваги надавав деталям. Наприклад, є кахлі з музикантами і між ними стоїть гуцулка в перемітці – таким чином автор додає місцевого колориту загальнопоширеним сюжетам. Як впізнати Бахматюка серед інших майстрів? Його постаті є динамічні, експресивні, так ніби перебувають у русі. Крім цього, Бахматюкові характерним є максимальне заповнювання площини, багато рослинного орнаменту, активне використання техніки «ільчатого письма» - нанесення дрібної ритованої сітки», - наголосила Надія Боренько.
