«Захід» — таку назву несла операція з виселення десятків тисяч українських сімей із західних областей України, проведена МҐБ[1] СРСР 21 жовтня 1947 року. Про це йдеться в повідомленні прес-центру Центру досліджень визвольного руху.
До роковин цього злочину Центр досліджень визвольного руху та Галузевий державний архів СБУ публікують на Електронному архіві Українського визвольного руху документи МҐБ про планування та здійснення депортації майже 80 тис. українців.
70 років тому на виконання наказу №00430 міністра держбезпеки СРСР Віктора Абакумова десятки тисяч українських сімей із Західної України вигнали з їхніх домівок і примусово відправили в Сибір.
Це була одна з наймасовіших депортацій українців комуністичним режимом. Вона охопила тодішні Волинську, Рівненську, Дрогобицьку, Станіславську (Івано-Франківську), Львівську, Тернопільську й Чернівецьку області. Переважну більшість виселених становили жінки та діти до 15 років.
Метою проведення операції було остаточне знищення українського визвольного руху під проводом Організації українських націоналістів, яке діяло за підтримки та сприяння місцевого населення, та було продовженням операції з виселення в Сибір сімей заарештованих чи вбитих учасників ОУН та УПА, а також тих, хто перебував на нелегальному становищі чи підозрювався у співпраці з повстанцями.
Загалом планувалося будь-якою ціною виселити за один день майже 100 тисяч осіб, використовуючи вантажні вагони, автомобілі, військову техніку та навіть гужовим транспортом. Для забезпечення реалізації операції зі східних районів УРСР та із різних округів РСФРР були відряджені до тисячі співробітників МҐБ в кожну область де проводилося виселення, у тому числі високопоставлені генерали, призначені уповноваженими по областях при начальниках обласних управлінь МҐБ. Також залучалися військові внутрішніх військ МҐБ та Радянської армії.
Відповідальними за виконання операції визначено міністра держбезпеки УРСР Савченка та заступника міністра держбезпеки СРСР Огольцова.
На час проведення операції в тодішній Станіславській та Чернівецькій областях прогнозувалися сильні снігові опади, проте надійшла вказівка проводити операцію за будь-яких погодних умов. Як наслідок, ешелони з населених пунктів високогірних районів Станіславської області дійшли до станцій навантаження аж 25 жовтня.
Для забезпечення виселення запланованої кількості осіб, уповноваженими МҐБ готувалися списки так званих резервістів, оскільки передбачалося, що частина сімей вдасться до втечі, щоб уникнути виселення.
Залишене майно, землю та нерухомість передбачалося розподілити на потреби колгоспів, місцевої влади, безхатьків та ін., відповідальність за що покладалася на обласні виконкоми КП(б)У.
Більшість потягів зі «спецпереселенцями» прибули на підприємства вугільної промисловості східних районів СРСР. Окрім того, «активних українських націоналістів» відправили під конвоєм в Омську область для роботи на підприємствах і в сільському господарстві.
Кількісні показники по операції «Запад» у документах радянських спецслужб неодноразово уточнювалися. У «Довідці про кількість сімей активних учасників...» від 27 травня 1948 року йдеться про 26 332 сім’ї – 77 791 особу. З них – 18 866 чоловіків, 35 685 жінок та 23 240 дітей до 15 років.
Документи МҐБ і КП(б)У про планування та хід операції «Запад» публікують на Електронному архіві Визвольного руху avr.org.ua.
Тут можна переглянути той самий наказ міністра держбезпеки СРСР Абакумова №00430, який дав старт масовій депортації.
У документі «По делу “Запад”», під грифом «Совершенно секретно» є детальний опис того, як мав здійснюватись підйом сімей серед ночі, конвоювання, застосування зброї, облік, погрузка у вагони і т.д.
З яких станцій відправлялися ешелони з депортованими і скільки для цього виділили вагонів, можна прочитати в документі «План пунктів завантаження спецконтингенту по Західних областях України».
Також колекція містить доповідні записки регіональних управлінь МҐБ про підсумки операції в різних регіонах. Наприклад, у місті Львові виселили 287 сімей, всього по Львівській області — 5271 сім’я (15920 осіб). Більшість з них — жінки та діти до 15 років.
Усю колекцію можна переглянути на сайті Електронного архіву Українського визвольного руху за посиланням: http://avr.org.ua/
Електронний архів визвольного руху avr.org.ua є сервісом відкритого он-лайн доступу до повнотекстових копій архівних матеріалів. Проект реалізовується спільно Центром досліджень визвольного руху, Львівським національним університетом імені Івана Франка та Національним музеєм «Тюрма на Лонцького» за участі Архіву СБУ, Українського інституту національної пам’яті та Національного університету «Києво-Могилянська академія». Сьогодні в Е-архіві доступні копії 24045 документів. Місія проекту — робити минуле доступним.
