Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького посідає перше місце у рейтингу серед медичних ВНЗ України, обійшовши навіть столичний університет. Про цьогорічних вступників, іноземних студентів та про вибори нового ректора читайте в інтерв'ю із Борисом Зіменковським, відомим українським вченим у галузі фармацевтичної, органічної і біоорганічної хімії, який майже 20 років був ректором медичного університету.
Пане Борисе, розкажіть, будь ласка, про цьогорічний набір студентів, кількість бюджетних місць та особливості вступної кампанії?
Наш університет налічує 78 кафедр, де працює понад 3 тис. людей. В нас навчають студентів понад 1300 викладачів, серед яких 167 докторів наук та 134 професори. Тут навчається близько 20 тис. людей. А саме, 6 тис. студентів, інтерни, докторанти, аспіранти та слухачі курсів вдосконалення.
Цього року ліцензійний обсяг державного замовлення становив 500 місць, а подали заяви 7 854 абітурієнти.
На лікувальну справу було виділено 440 місць. Для прикладу, в останнього абітурієнта, зарахованого на бюджет, середній бал тут становить 174, 2 бала. Цього року на одне місце на напрямі "лікувальна справа" претендувало більше як 10 осіб, на "педіатрію" - більше як 19.
Щодо стоматології, то нам виділили лише 9 бюджетних місць, а загалом було подано 1428 заяв. Останній зарахований на бюджетне навчання за напрямом "стоматологія" має 196,1 бала.
Отже, бали у майбутніх наших студентів дуже високі, у нас навчаються тільки найкращі.
Який напрям навчання є найбільш популярним?
Найпопулярнішим є лікувальна справа, а от педіатрії дуже бояться. На мою думку, це спричинено тим, що це робота з дітьми, яка є більш відповідальною та чутливою.
Нещодавно Міністерство охорони здоров'я ініціювало встановлення порогу тестів ЗНО у 150 балів із профільних предметів, однак Міністерство освіти і науки поки цю пропозицію відхилило. Чи правильно і доцільно встановлювати такі пороги?
Навіть якщо б ввели цей поріг, результати наших вступників були б і так вищі, ніж 150 балів. Для них це не було б перешкодою в жодному разі, адже, повторюсь, що до нас йдуть найкращі. Медики несуть велику відповідальність перед людьми, тому якщо вони цього не усвідомлюють, то ліпше нехай сюди не йдуть.
Але є й інший бік медалі - це діти із сільської місцевості. Їх, ясна річ, готують до вступу гірше, ну, звісно, бувають поодинокі випадки, але тенденція саме така. Тому я думаю, що треба всім давати рівні можливості для вступу, кожен має спробувати.
Врешті-решт, на мою думку, якщо встановлювати такий поріг, то наразі тільки для бюджетників, але не для контрактників, бо ВНЗ частково заробляють на цьому, адже навчальні заклади в Україні погано фінансуються.
Навчання у медичному університеті не є легким, чи відраховуєте студентів?
Щороку 7-8 % студентів відраховуємо, але порівняно із європейськими ВНЗ це не є багато, там щороку відраховують більше як 10%. Я дотримуюсь такого принципу – не хочеш чи не можеш вчитись, тоді залишай цю справу. Адже це є дуже відповідальна спеціальність, тут не може вчитись будь-хто. І це стосується не лише українських, а й іноземних студентів.
Скільки іноземних студентів навчається в університеті та із яких країн їх найбільше?
Загалом нині іноземних студентів є 1137, із 49 країн світу. Найбільше із Польщі, оскільки там навчання набагато дорожче ніж в нас, близько 6 тис. євро. Також ми навчаємо студентів із США, Нової Зеландії, Індії. Багато студентів є з африканських країн.
Яка вартість за навчання передбачена цього року?
Лікувальна справа – 27 919 грн в рік, стоматологія – 31 942 грн, педіатрія – 27 156 грн, фармація – 22 121. Для іноземних студентів, які слухають лекції англійською мовою, лікувальна справа коштує 4 300 доларів, для тих, хто навчається українською, - 3 500 доларів і для російськомовних - 3 800 доларів.
Стоматологія для іноземців на англійській – 4 800 доларів, на українській – 4 000 доларів та на російській – 4300 доларів.
Нещодавно українські інтерни складали міжнародний медичний тест USMLE, оснований на стандартах оцінювання у США, однак тільки 3% змогли набрати прохідний бал 70,5. На вашу думку, чому такий низький показник?
Передовсім на це вплинули навчальні програми і умови навчання. Не можна перевіряти те, що наші студенти не вчили а або вчили не втому обсязі. Не доречно порівнювати українську освіту та американську чи європейську, так само не можна порівнювати наше обладнання та забезпечення із їхнім.
Попри те я згодний з тим, що було б добре, якби всі наші медики були б підготовлені на рівні як у цілому світі. Але, на жаль, ми не в однакових умовах. Система освіти в США і в нас – то фантастична різниця.
У європейських країнах чи в США система освіти зовсім інша, вони 12 років навчаються у школі, згодом коледж біологічного спрямування, а це ще 4 роки, потім університет 4 роки, далі коротка інтернатура. А потім резидентура, яка може тривати і до 5-7 років. Тобто доти, доки молодому лікарю-хірургу дозволять провести перші операції, пройде досить багато часу. Часто це стається у 30-35 років, а в нас у 25-27 років ти вже можеш оперувати людей.
Я хочу відзначити наших інтернів, які посіли третє місце у основному тесті "Крок 3". Їх складало 589 людей, і лише 4,9 % не склали цей тест. Загалом я не можу щось погано сказати про наш університет і наших студентів.
Чи багато випускників університету їдуть працювати за кордон?
Щодо конкретної кількості, то я не знаю, але останні роки такі випадки дуже почастішали. Нам часто приходять запити із проханням підтвердити документ про навчання. Серед наших випускників є медики, які працюють у Польщі, Німеччині, США, Ізраїлі та інших країнах.
Чи не вважаєте ви, що таким чином Україна готує добрих спеціалістів для іноземних країн?
Я вважаю, що Україна при наших можливостях готує дуже висококваліфікованих спеціалістів. Наші хірурги завдяки нашому скромному обладнанню роблять фантастичні речі, а це говорить про високий рівень підготовки.
З одного боку, те, що вони їдуть це добре, адже вони несуть інформацію про Україну про її культуру в світ, а із іншого – їдуть кращі, це погано впливає на рівень медицини в країні загалом.
Хоча для Університету це добрий імідж. Ми пишаємось нашими студентами, це достойні люди.
За яких умов українські медики не виїжджали б за кордон?
Ця ситуація зрозуміла усім. Тут відіграє роль економічний чинник, адже в Україні і в Європі платня дуже різна. Я впевнений, що на такий крок їх штовхає передовсім не любов до тієї країни, а економічні умови і краще життя.
Що тепер нового відбувається в університеті, чи є його розвиток ?
Ми багато робимо для університету, для його розвитку і розширення. Наприклад, зараз відбувається процес приєднання до університету Львівського науково-дослідного інституту епідеміології та гігієни, а це додаткові можливості для нас не лише розширити навчальну базу, а й посилити науково дослідну роботу.
Також ми постійно вдосконалюємо навчальну базу та закуповуємо необхідне обладнання.
Чим за період вашого керівництва ви пишаєтесь найбільше?
Коли я став ректором у 1998 році, було 38 комп'ютерів на весь університет, тепер є понад 900. Ми маємо 32 комп'ютерні класи та 85 мультимедійних апаратів.
Одним з важливих досягнень є те, що ми створили імітаційний клас НАТОвського типу, де можна навчити студентів віртуально приймати пологи. Тепер плануємо купити фантом-тренажер для навчання надання невідкладної допомоги. В нас великі плани щодо використання віртуальних технологій в навчанні.
Також в нас є великий стоматологічний центр медичного університету. Ми побудували семиповерховий будинок, а потім ще долучили сюди шестиповерховий будинок обласної стоматологічної клініки. Нині ця установа обслуговує 1 600 прийомів у зміну, там розташовані усі наші стоматологічні кафедри.
Також свого часу ми ввели соціальну програму для працівників університету, згідно з якою діти наших працівників, які не вступили на бюджетну форму навчання, платять лише половину вартості навчання.
26 вересня відбудуться вибори ректора університету. Ви четвертий раз подали свою кандидатуру, якщо переможете, то якими будуть ваші плани та дії?
У моїх планах є повернути університетську клініку (Львівська обласна клінічна лікарня, - ред.). Також я вже підписав прокол намірів із міжнародною організацією про можливе інвестуванням і будівництво ще одної університетської клініки. Тобто я йтиму двома напрямами – будівництво нової клініки і повернення назад Львівської обласної клінічної лікарні як університетської клініки.
Також це, безперечно, буде закупівля нового спеціального обладнання і вдосконалення навчальної бази.
