2019-ий в Україні – рік виборів. Як тільки українці визначили Президента, почали задумуватися – кого ж вибрати Прем’єр-міністром.
Хто посяде цю високу посаду з’ясують восени – на виборах до Парламенту. Чинний глава Уряду, якщо хоче продовжити розпочаті важливі реформи, просто змушений здобути потужну підтримку в парламенті. За неї Володимир Гройсман боротиметься на чолі власної новоствореної партії:
«В принципі, я ще два роки тому говорив про те, що я буду брати участь у парламентських виборах. Для чого? Не для того, щоб просто брати участь у виборах або отримати мандат, мене це жодним чином не мотивує. Мене мотивує інше. Я вважаю, що через прийняття правильних рішень, через їх реалізацію, можливо кардинально змінювати ситуацію в країні. Для цього потрібно декілька критичних речей: розуміння процесів, досвід і мандат довіри, який дає можливість реалізувати ідеї. Зрозуміло, що через присутність у парламенті можна формувати виконавчу владу і більшість під ідеї».
Стартові позиції
Коли Володимир Гройсман ще жив і працював у Вінниці, то вже потрапляв у схожу ситуацію. Після першого терміну на посаді міського голови, він балотувався знову. Меседж виборцям був простий: результат роботи Ви бачите, якщо бажаєте рухатися в цьому ж напряму – знаєте за кого голосувати.
Тоді це спрацювало, є всі шанси і тепер. Адже Гройсман за три роки біля керма Уряду напрацював на імідж реформатора. Важко, знайти галузь, яку Прем’єр не намагався змінити на краще. Навіть ті, від яких попередні Кабміни відверто відмахувалися – мовляв, який сенс у довгограючих реформах, якщо голоси виборців потрібні вже через рік-два?
Гройсман пішов іншим шляхом. Змінив принцип фінансування медичних закладів – і тепер гроші виділяють не на порожні стіни (як це тягнулося з років СРСР), а зважаючи на кількість пацієнтів. Принцип «Хто лікує, той і має» стосується не лише клінік, але й лікарів. Далі виділив третину «дорожних коштів» на шляхи місцевого значення – так з подачі Прем’єра почали лагодити дороги, які не ремонтували десятиліттями. Нова українська школа – втілення найкращих європейських зразків. Децентралізація позбавила місцеву владу постійного головного болю через брак коштів.
Тепер ці та інші реформи напряму залежать від того, чи вдасться Гройсману знайти потужну підтримку в Раді, сформувати коаліцію однодумців і отримати міцну опору – парламентську більшість. Завдання виглядає цілком реальним, переконують експерти.
«Варто зазначити, що ще в квітні 2018 року соціологи фіксували зростання довіри Гройсмана й задоволеність його роботою серед населення», - розповів політолог Олександр Радчук, - «А на початку 2019 року, згідно з даними всеукраїнського опитування громадської думки, який проводив КМІС, у рейтингу потенційних прем’єр-міністрів чинний очільник Кабміну набрав найбільшу кількість прихильників – 15,3%».
Програма без популізму
Ще вищий відсоток щодо рівня довіри Гройсману. На сьогодні довіряють чи скоріше довіряють чинному Прем’єрові понад 20% громадян України. Всіх їх можна розцінювати як потенційний електорат нової політичної сили.
Сам новоспечений партійний лідер називає своє дітище партією центристською.
Така ідеологія Гройсманові пасує найбільше. Він, як ніхто інший, уміє тримати баланс. Так Уряд зумів досягнути реального економічного зростання та зниження інфляції, відмовившись при цьому від шкідливих звичок минулого. Адже деякі Кабінети ілюзію економічної стабільності створювали, «проїдаючи» багатомільярдні кредити і затягуючи борговий зашморг на шиї прийдешніх поколінь. Володимир Гройсман від такої політики свідомо відмовився. Уряд запровадив стратегію «починаємо жити за власні кошти».
Тому й підвищення соціальних стандартів було помірковане – настільки, наскільки дозволяла прибуткова частина бюджету. Непопулярні рішення, як-от підвищення тарифів, ухвалювалися. Адже загравання з виборцями ціною ударів по економіці – занадто ризикована авантюра. Найменш забезпеченим українцям держава впоратися з тарифами допомогла. Натомість тісна співпраця з міжнародними установами дозволила уникнути дефолту та поступово розраховуватися з зовнішніми боргами.
Рухом у цьому напрямку (скорочення боргу, реформи та економічне зростання) і повинна зайнятися боєздатну команду, яку Гройсман зараз намагається сформувати в регіонах
Перспективи на Львівщині
У Львові та області партія Прем’єра може мати непогані результати. Передумови для цього є, впевнений місцевий політолог Ігор Танчин. Це і висока впізнаваність, і вкрай низький антирейтинг. Чого бракує, то це чіткішого ідеологічного фундаменту:
«Для того, щоби він, як фахівець і високопоставлений чиновник, конвертував всі свої позитиви та напрацювання в голоси на виборах, Гройсману потрібне політичне позиціонування. Йому потрібна своя власна політична ідея, яка є відмінною від інших ідей».
Разом із тим політолог вважає, що стартові позиції в політичного проекту дуже непогані. Адже главу Уряду всі сприймають як технократа, фахівця своєї справи. Плюс – сильні асоціації Гройсмана з проукраїнським та європейськими векторами, популярними в Галичині, підсилюють його позиції в регіоні.
Андрій СЕМЕНКІВ
