Як зазначив громадський активіст Михайло Катрук, останній раз, коли суспільство настільки поляризувалося і розбивалося на два табори були певно крайні вибори Президента України.
Доходить навіть до комічних крайнощів, коли чи не основним критерїєм вибору партії на місцевих виборах восени є саме її підтримка чи ні цих смуг.
Чому ж жовта смуга так розділила людей і як саме цей чудовий європейський досвід зіпсувала щира українсько-чиновницька реалізація?
Смуги громадського транспорту мають бути.
Як би парадоксально це не звучало, але навіть ярі противники визнають, що місто потребує такі смуги. Це загально-європейський досвід, який перевірений роками.
Яскравий приклад - Берлін. Населення - 3.7 мільйона, майже кожен другий мешканець має автомобіль, смуги громадського транспорту складають 30% протяжності дорожньої інфраструктури(1626 км з 5422 км)*
Ще один гарний приклад - Цюрих, 410 тисяч населення, де кожен другий мешканець має власний автомобіль, смуги громадського транспорту складають 12% протяжності дорожньої інфраструктури (165 км зі 1400 км)*
І для порівняння - Львів, 730 тисяч населення, кожен пятий має автомобіль, смуги громадського транспорту складають 1,5% протяжності дорожньої інфраструктури (~10 км зі 657 км)
В чому перевага смуг громадського транспорту?
- Зменшення вартості проїзду за рахунок суттєвого зменшення моторо-годин на кілометр (а це відповідно зменшує витрати на обслуговування та пальне)
- Покращується екологія за рахунок зменшення трафіку
- Збільшується безпечність міста для пішоходів
- Місто стає більш комфортним та приємним для життя, а не перетворюється на суцільну парковку чи автодром
Якщо все так класно і круто, чому ж багато хто проти?
Правда в тому, що більшість "противників смуг ГТ" не проти смуг як явища, а проти того, як саме це реалізовано - бездарно, беззмістовно і на відкохайтесь.
Чиновники чомусь вважать, що для реалізації смуги треба просто взяти будь-яку вулицю, намалювати нову розмітку, поставити знак і написати хвалебний пост у ФБ.
А проведення аналізів, розрахунків, симуляцій та експериментів - для європейських лохів.
То ж, чи можливо у Львові ефективно впровадити смуги громадського транспорту?
Можливо, і для цього навіть не потрібно нічого додатково робити, а просто якісно виконувати свої посадові обов'язки!
1. Почати думати головою
Ніби банальна порада, але багато чиновників про це забувають
2. Зупинити забудовну вакханалію
Лише бовдур може сподіватися, що нічого поганого не станеться, якщо в одному місці набудувати десятки бетонних монстрів, залишивши наявну дорожню інфраструктуру без змін.
Яскравий приклад - урочище Голоско (Під Голоском, Малоголосківська, На Нивах і так далі).
Цей новий мікрорайон, де вже проживає щонайменше декілька тисяч людей має по суті виїзд аж на цілу 1 (!) вулицю - Варшавську.
І як ви вже певно здогадались, міська рада активно займається вирішенням цієї проблеми - продовжує роздавати дозволи на чергові багатоповерхівки та обіцяти мешканцям, що ось-ось, ще буквально пару будинків і зробимо нову дорогу.
Досвід показує, що ця обіцяна дорога певно буде Highway to Hell.
3. Підняти рівень якості послуг громадського перевезення
А саме - транспорт має бути комфортним, безпечним і, основне, їздити по графіку!
Якщо ж перевізники як завжди почнуть бідкатися на нестачу коштів, то нехай згадають, як ще відносно нещодавно у місті досить суттєво подорожчав проїзд,
Це тоді аргументувалось збільшенням ціни на пальне та вартості обслуговування автобусів.
Зараз же, пальне подешевшало на майже 5 гривень за літру, так ще й виділені смуги роблять (що додатково зменшує собівартість), але про зменшення вартості проїзду чомусь тихенько всі мовчать.
Ось саме ці зекономлені кошти треба покласти не в кишеню, а вкласти в якість.
Все! Ось ці 3 прості пункти дозволять якісно трансформувати Львів і ефективно надалі впроваджувати інфраструктурні реформи.
Добре б ще звісно збільшити штрафи за неправильне паркування та неоплату паркування хоча б в разів 5.
Попри весь ідіотизм ситуації з паркуванням, мене обурює те що я бачу на дорогах Львова - суцільна анархія. Це вже стало нормою ставити авто на пішоходних переходах та перехрестях, ставити на платні місця і "забути" оплатити.
Але це вже до народних депутатів, а не чиновників.
Тут можна би було ще багато розказати про інші атрибути європейського досвіду, але наразі на цьому зупинимось, бо я не вірю, що чиновники хоча б з одним з цих пунктів справляться.
Не вірю, але щиро сподіваюсь що зможуть.
Як то кажуть - тримаю кулаки.
