Володимир Гройсман був готовим очолити уряд України ще після останніх позачергових парламентських виборів. Тоді партія Петра Порошенка розраховувала зайняти перше місце за результатами виборів і запропонувати Володимира Гройсмана, який виконував обов'язки міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, на посаду прем'єр-міністра.
Але склалося так, що виборці надали більшу перевагу «Народному фронтові», отож Кабінет міністрів очолив Арсеній Яценюк. Тепер, коли відбулась реалізація політичного сценарію 2014 року, президент Петро Порошенко та прем'єр-міністр Володимир Гройсман нестимуть солідарну політичну відповідальність за подальшу діяльність виконавчої влади України.
Який економічний стан країни отримав Володимир Гройсман у спадок від свого попередника? ЦРУ повідомило, що з-поміж 225 країн Україна посіла перше місце у світі за показником зростанням інфляції, яка сягнула 49%, доходи українців впали на 22%, тіньова економіка становить 52-56%, а українські фірми-експортери здебільшого не перераховують свою валютну виручку в Україну. Відповідно й не платять податки у бюджет.
У грудні 2015 року Арсеній Яценюк повідомив, що інфляція становить 42%, що його урядові не вдалося компенсувати зростання цін підвищенням соціальних стандартів, які збільшилися лише на 14% від 100 необхідних.
Більшість політичних аналітиків та економічних експертів зійшлись на думці, що Кабінет міністрів Володимира Гройсмана має дуже мало часу, щоби продемонструвати свою ефективність. Суспільство чекає конкретних результатів реформ і матеріального покращення, які громадяни будуть оцінювати не через телевізійні запевнення, а власні гаманці.
Політолог Олександр Палій зазначив: «У пана Гройсмана нема багато часу для роздумування. Він не може собі дозволити так, як Арсеній Яценюк, планувати реформи впродовж місяців або півріч. Тепер усе потрібно робити значно швидше. Якщо новий Кабінет міністрів буде провадити антикорупційну політику, буде перетворювати Україну на державу, яка здатна бути самодостатньою, без зовнішньоекономічної підтримки, буде зміцнювати національну безпеку, тоді, звичайно, він буде мати підтримку в суспільстві».
Віктор Небоженко, директор соціологічної служби «Український барометр», вважає створення нового Кабінету міністрів лише тимчасовим призупиненням політичної кризи. Аналітик наголосив: «Сама коаліція є дуже кострубатою. «Народний фронт» буде відстоювати тенденцію політики Яценюка. Крім того, формується справжня опозиція із радикальних і добре натренованих опозиціонерів – «Самопомочі», «Батьківщини» та Радикальної партії Олега Ляшка. А форматування цих сил у єдиний фронт уже становить серйозну політичну небезпеку особисто і для президента Петра Порошенка».
Ярослав Юрчишин, експерт громадської ініціативи «Реанімаційний пакет реформ», висловив переконання, що з обранням нового Кабінету міністрів ще зарано говорити про вихід із політико-економічних негараздів. І пояснив свою точку зору:
– Для того, щоби говорити про вихід із кризи, нам потрібний професійний склад Кабінету міністрів, потрібний новий Генеральний прокурор із новим баченням завдань прокуратури, а також відновлення активної співпраці з нашими міжнародними партнерами, перш за все – із Міжнародним валютним фондом.
Однак, ми не побачили нового підходу у формуванні складу уряду, де б кандидатури міністрів призначали не кулуарно, а за посередництвом процесу публічної презентації та конкуренції програм кандидатів. Склад уряду Гройсмана – це компроміс між людьми, які показали себе здатними проводити реформи, і партійними функціонерами. А тому є сумнів, що відбудуться кардинальні зміни у таких важливих сферах, як, наприклад, енергетика чи медицина.
Загалом, Ярослав Юрчишин оцінив склад нового Кабміну стримано-оптимістично. Для експерта є відрадним факт, що новий прем'єр-міністр, залишаючись у команді президента України, продемонстрував виразну самостійність під час дебатів та ухвалення реформи державної служби. Його, Гройсмана, налаштування було радикальнішим, аніж позиція Банкової.
Олександр Мотиль – професор політології у Ратгерському університеті, а також директор програми вивчення Східної та Центральної Європи, класифікував уряд Володимира Гройсмана як політично-технократичний. У коментарі для інформаційно-аналітичної агенції «Гал-Інфо» політолог визначив для нового Кабміну три нагальні завдання – боротьба з корупцією, сприяння розвитку бізнесу та імплементацію макроекономічної стабільності. А також іще чотири першочергові завдання для подальшої перспективи – скорочення численності державного апарату, реформа Генерального штабу Міністерства оборони, реформа системи освіти, реформа системи охорони здоров'я.
Американський науковець висловив таке переконання: «Я вважаю, що останній уряд зробив чимало важливих реформ для України. А теперішній уряд буде не гіршим, або, сподіваюся, навіть ще кращим. Пан Гройсман є непоганим менеджером, і він тепер дуже мотивований. Якщо реформи не вдадуться, то відповідальність буде покладена і на пана Порошенка, який уже не зможе перекласти провину за неуспіх на інших політиків. Також у мене є сподівання, що і новий міністр фінансів Олександр Данилюк впорається із співпрацею з МВФ та іншими міжнародними установами. У нього є досвід, відповідна освіта, знання англійської мови і тенденцій Заходу».
Політолог Євген Мироненко – керівник Бюро аналітики «Тектум», згодний із тезами свого заокеанського колеги і вважає позитивним фактором, що президент Порошенко, лобіюючи призначення Володимира Гройсмана очільником уряду, взяв на себе політичну відповідальність за реформаторські зміни в країні.
Політолог пояснив: «Найбільша проблема уряду Арсенія Яценюка полягала у тому, що він за два роки не зміг подолати монополізацію в усіх важливих сферах господарювання. Тарифний тягар для населення генерують 6-8 осіб. Саме вони формують цінову еквівалентність, а уряд не впливає на цей тренд, хіба що може виступати в ролі епізодичного гравця на полі монополізації. Завдання для Гройсмана – подолати корупційну монополію та децентралізувати її, щоби і територіальні громади могли впливати на формування тарифної сітки».
Василь Мокан, керуючий партнер «Ukrainian Politconsulting Group», констатував суб'єктивний фактор Арсенія Яценюка, який спричинив низьку суспільну довіру до уряду – це неналежна комунікація зі суспільством, яку не могли замінити 10-хвилинні недільні телезвернення.
Експерт наголосив: «Не пригадую, щоби в останній період уряд Яценюка запрошував на розширені дорадчі наради голів обласних адміністрацій, мерів великих міст, голів районів, керівників об'єднаних територіальних громад. Ба, навіть більше: склалося враження, що Арсеній Петрович пригальмовував розвиток об'єднання територіальних громад. А його економічні напрацювання призвели до того, що Україна стала світовим економічним аутсайдером першої величини. Натомість Володимир Гройсман є ідеологом і практиком розвитку об'єднаних територіальних громад. Якщо у цьому напрямку буде хороша робота нового Кабінету міністрів уже в перші місяці, тоді рівень довіри суспільства до владних інституцій почне відновлюватися».
Під час бурхливого представлення Володимира Гройсмана у Верховній Раді, кандидат у прем'єрство із надривом промовив: «Запишіть, будь ласка, у разі, якщо буде створений, як ви сказали, уряд Гройсмана, то цей уряд буде – публічним, відкритим, ефективним і реформаторським. Він буде здатним стабілізувати ситуацію у країні, відновити економічне зростання, побудувати ефективну роботу із міжнародними фінансовими інституціями, потурбується і про аграріїв, і про шахтарів, і про пересічного українця. Я вам покажу, як керувати країною!»
Олег Барна, педагог, депутат і знаний опонент Арсенія Яценюка, так прокоментував виступ претендента на керівника Кабінету міністрів: «Гройсман повинен одразу розпочати реформи. Нам не потрібно чекати рік-півтора, достатньо буде і трьох місяців, щоби зрозуміти, чи уряд Гройсмана буде спроможний проводити реформи, на яких наполягав Майдан, а особливо – боротися зі системною корупцією. Якщо це йому вдасться, значить цей уряд буде спроможним і далі провадити країну, якщо йому це не вдасться, значить будемо терміново міняти і його».
Під час Великої американської депресії президент Франклін Рузвельт не лише застосовував непопулярні економічні засоби, запросив економістів, господарників і юристів у спеціально створений національний «мозковий трест», створив антикризову програму «Новий курс для забутої людини», але і провадив періодичні тлумачення своїх вчинків по радіо (широко відомі «Бесіди біля каміну»). Розповідав, чому прийняв те чи інше рішення, і обов'язково говорив про вже досягнуті результати. Пояснював ситуацію в державі простою мовою, зрозумілою пересічному американцеві, і його слова досягали людських сердець. Радіозвернення готував сам.
Президентові Порошенку і прем'єр-міністру Гройсману також доцільно скористати із американського досвіду виходу з економічної кризи. Але спершу їм необхідно проаналізувати, чому недільні телезвернення Арсенія Яценюка не знаходили відповідного відгуку в суспільстві. Благо, що на відміну від президента Франкліна Рузвельта, в адміністрації якого у період Великої депресії працювало всього 14 державних службовців, світовий аутсайдер дозволяє собі мати і відомчі пресові служби, і міністерство інформаційної політики.
Ярослав Левків.
