У Львові монахи-студити розпочали відродження унікальної пам’ятки – Лаври, яку у 1927 році заснував Митрополит Андрей Шептицький. Лавра Святого Йоана Хрестителя Студійського Уставу УГКЦ у Львові розміщена на території Музею народної архітектури і побуту «Шевченківський гай» (вул. Чернеча Гора, 1). Про те, як повертають до життя засновану Андреєм Шептицьким монашу обитель, Гал-інфо поспілкувалося з настоятелем Свято-Іванівської Лаври Юстином Бойком.
Як тільки потрапляєш на територію Лаври, одразу помічаєш, що це сакральне місце отримало новий подих. Все завдяки доброму господарю - отцю-настоятелю Юстину Бойку. Тут все до ладу: впорядкована площа, гарно вимощені хідники, облаштовані місця для відпочинку віруючих та монахів. Варто зазначити, що оскільки Лавра стоїть на території Музею народної архітектури і побуту, то монахи намагаються зробити все, щоб виглядом Лаври доповнити колоритний львівський музей.
Заснувавши Лавру, митрополит Андрей дав початок унікальному музею народної архітектури і побуту просто неба.
Лавра має свою цікаву історію. Розпочинається вона із благого задуму Митрополита Андрея Шептицького, який для українського народу є особливо знаковою постаттю.
«Лавра відрізняється від монастиря, адже це велика монаша обитель, яка налічує більше як 30 монахів і в якій провадиться різностороння діяльність. У 1927 році Лавру заклав Митрополит Андрей Шептицький. До того Лавра Святого Антонія Печерського була у Скнилові, але внаслідок Польсько-української війни 1917-19 років Лавра була зруйнована. Через активні бойові дії в Снилові було небезпечно залишатись, саме тому Митрополит Андрей почав шукати інше місце для обителі», - розповів отець Юстин Бойко.
Як розповів отець Юстин, оскільки на «Знесінні» було велике етнічне поселення українців, Митрополит Андрей Шептицький викупив тут територію - близько 252 га.
«Складно розгадати задум Митрополита Шептицького, але за архівними документами, які я віднайшов в Україні та Римі, випливає що Митрополит мав кілька задумів. Перше – придбати землю під заснування Лаври, а це багато церков і монастирів. Митрополит хотів почати формувати музей просто неба, тому церкву не будували, хоч і мали можливість, а перенесли дерев’яну церкву з с. Кривки Турківського району. Андрей Шептицький хотів перенести на цю територію й інші унікальні церкви. Під час перенесення церкву перепосвятили. Раніше вона називалася Св. Миколая, а після перенесення 7 липня 1931 року її назвали церквою Софії - Премудрості Божої. У своєму слові Митрополит Андрей каже: «Таким чином я хочу хоча б духовно поєднати Україну – Захід і Схід». Друге - він створює при Лаврі сиротинці. Дітей сиріт було дуже багато. Зокрема, в часі війни тут переховувались єврейські діти. Окрім того, він хотів збудувати великий реабілітаційний центр, ще більш масштабний проект, чим лічниця Шептицького. Зупинило цей задум перше пришестя «совітів», - розповів отець Юстин Бойко.
Щоб врятувати Лавру від радянської влади офіційно створили музей.
«З тяжким трудом творили музей, хоч ідея була ще до того. Митрополит Андрей мав намір зібрати на цій території унікальні сакральні пам’ятки. Просто юридично оформленим музей став вже за радянської влади. Завдяки тому, що існує музей архітектури та побуту, власне, і вдалося зберегти спадщину Шептицького та розвинути українську культуру», - розповів отець Юстин Бойко.
За словами отця Юстина Бойка, у 90-их роках, коли монахи-студити повернулися на Чернечу Гору, постало питання, щоб укласти угоду між Лаврою та музеєм.
«Постало питання укласти добру угоду про співіснування Лаври і музею, бо це все ж таки місце святе, яке є важливим для міста і країни. У 1993 році була зібрана спільна комісія, церковно-державна, яка мала вирішити не лише форму співпраці, але й стратегію розвитку музею. Ми підтримуємо розвиток музею, адже він є унікальним. Це єдиний музей в Європі, де є найбільше церков. Це була ідея митрополита Шептицького, і він прагнув створити такий музей. У 1993 році ця співпраця зірвалася. З архівних документів виглядає так, що каменем спотикання стало те, що працівники музею і тогочасний директор побоювались, що монахи захоплять музей. Були випадки, коли в монахів навіть забирали ключі від церкви, щоб не було відправи».
У Шевченківському гаї є закинутий цвинтар монахів, який заклав Шептицький.
Як зазначив Юстин Бойко, ще однією притиччиною став цвинтар.
«У 1930 році митрополит Андрей Шептицький тут заклав цвинтар. На це є офіційна грамота митрополита. Тодішнє керівництво музею, не знаю з чиєї подачі, почало засипати цвинтар сміттям. Це спровокувало те, що монахи повинні були щось діяти, і вони перепоховали кілька монахів біля церкви. Ці перепоховання не є а ні юридично оформленими, а ні канонічно», - сказав Юстин Бойко.
Отець Юстин, як добрий господар, розчистив територію монаршого цвинтаря від сміття та зайнявся її впорядкування для відновлення історичної справедливості. 4 липня у Свято-Іванівській Лаврі було встановлено хрест, на місці монастирського цвинтаря. Це перший крок до його відновлення.
«Коли минулого року я прийшов настоятелем у Лавру, то поставив питання, щоб відновити цвинтар, укласти угоду та виробити стратегію розвитку цього місця. Зрештою, варто пам’ятати, що парк «Знесіння» та цей музей є легенями Львова і важливо його зберігати», - зазначив отець Юстин.
Унікальні фрески студитської іконописної школи.
Отець Юстин заявив, що як настоятель він готовий до співпраці з музеєм.
«Ми готові вкладати гроші, і ми вже вкладаємо. Відновили унікальні для Львова фрески в адмінбудівлі музею. Це праця студитської іконописної школи. Ми маємо тільки три такі роботи. Я пишу наукові статті, отримую гонорари і так окуповується реставрація», - заявив Юстин Бойко.
В адмінбудівлі музею художник-реставратор Ірина Гірна займається відновленням унікальних робіт студійської іконописної школи.
«Це імітація фрески, яка виконана по сухому тиньку. Пігментами малювали і фіксували малюнок. Учні іконописної школи в такий спосіб відточували свою майстерність, вчилися робити правдиву фреску. Це так звана техніка силікатного живопису. Перед нами відкривається, фактично, дипломна робота іконописної школи. Виглядає так, що це збірна робота кількох майстрів. Ми відкриваємо лики апостолів і бачимо, що вони виконані різними майстрами. Найбільша цінність в тому, що це перші роботи відомих іконописців таких як Мокрицький, Коць, Яблонський. Тут навчалася велика плеяда художників-іконописців, які починали тут, а далі продовжували навчання у Відні та Кракові», - розповіла Гал-інфо Ірина Гірна.
За її словами, згідно з документами, датуються фрески орієнтовно кінцем 20-их років ХХ ст.
«Зараз ми знімаємо нашарування сірої олійної фарби, якою було тричі перефарбовано стіни каплиці. Стіна переґрунтована за рахунок цього проміжного шару, полегшується робота реставраторів. Є ділянки вибиті - вставки під розетки по усій стіні. В часи СРСР проводили електрику, тому все це будемо заштукатурювати, грунтувати і тонувати.Такий розпис є по цілій кімнаті. Реставраційної роботи вистачить на кілька років", - зазначила Ірина Гірна.
"Це кімната була каплицею, потім тут поселили школу-інтернат, коли розігнали монастир. Потім тут був актовий зал і навіть стояв постамент Леніна. Вже відомо, що на стіні зображений Христос Євхаристійний, який роздає себе апостолам під виглядом хліба і вина», - зазначив Юстин Бойко.
Окрім того, отець Юстин відреставрував каплицю та створив Алею пам’яті монахів-студитів, які жили у Львові. До слова, до облаштування Алеї отець Юстин залучав бійців АТО.
Зараз Свято-Іванівська Лавра – це невеличка будівля, а також збудована поруч бібліотека. На цій території є монарший сад, який отець Юстин також має намір впорядкувати. Тут колись було приміщення тієї самої великої іконописної школи, яку свого часу підірвали «совіти».
У Лаврі нині живе лише кілька монахів. У їхніх маленьких кімнатках заледве вміщається ліжко. Усього кімнат чотири.
Варто зазначити, що 6-7 липня цього року виповнюється 85 років перенесення і освячення на новому місці храму Святої Софії - Премудрості Божої Свято-Іванівської Лаври Студійського Уставу УГКЦ.
Отець Юстин Бойко наголошує, що він готовий співпрацювати з музеєм та допомагати розвивати його та доповнювати.
«Ми вже багато робимо, і я готовий і далі працювати у цьому напрямку, хай для наступних поколінь. Готовий працювати для відродження Лаври, щоб продовжити справу Митрополита допомогти розвивати і наповнювати музей. Ми направили на ім’я мера Львова листа спільно з директором Інституту пам’ятко-охоронних досліджень Миколою Гайдою. У листі, з огляду на те, що ці території є землями митрополита Шептицького, просимо представити стратегію розвитку музею. Мені дуже не хотілося б, що це місце стало якоюсь елітною кнайпою, яких і так у Львові вже досить. Це мусить бути особливе місце. Тут пам’ятки архітектури є живими. В церквах проходять Служби Божі. Ми готові до співпраці і, в першу чергу, до наукової співпраці. Вже утворена спільна робоча група по розвитку музею і укладення договору про співпрацю з Свято-Іванівською Лаврою. Маю надію, що це буде не затягуванням справи», - зазначив Юстин Бойко.
В коментарі Гал-інфо директор Музею народної архітектури та побуту у Львові «Шевченківській гай» Роман Назаровець також заявив, що музей готовий до співпраці з Лаврою.
«Ми дружно співпрацюємо з Лаврою. Допомагаємо один одному у будь-яких питаннях. Про те, що у нас робиться, ви можете довідатись із відгуків людей», - сказав він.
Підготувала Анна Новик.
