Закордоном донор крові - це звичайна людина а в Україні - герой - Максим Дробот
Слухай онлайн
Cуспільство  |  Здоров'я

"Закордоном донор крові - це звичайна людина, а в Україні - герой", - Максим Дробот

Сьогодні, 14 червня, у світі відзначають Міжнародний день донора крові. Про важливість розвитку донорства в Україні, про те, як добровільно здати кров та чому це не страшно і не боляче, Гал-інфо поспілкувалось із активним донором, спортсменом-волейболістом Максимом Дроботом.

Фото: Гал-інфо

Максиме, як ви стали донором?

Все розпочалось 10 років тому, коли товариш потрапив у ДТП. Йому терміново необхідна була велика кількість крові для переливання. У нього IV група. Оскільки вона доволі рідкісна, цієї групи не було в банку крові на той момент. Тому серед колишніх одногрупників ми зібрали всіх небайдужих, які здали кров і поміняли її в лікарні на ту, яка була нам потрібна. Так виникла щорічна ініціатива добровільної здачі крові для тих, хто цього потребує. 

Тоді ж ми вперше довідались про таку річ, як обмін крові за потребою. Коли в медзакладі у певний момент немає крові певної групи чи резусу, є можливість поміняти будь-яку іншу кров на необхідну в коефіцієнті 2:1. Зараз мало хто про це знає. Люди часто поширюють через соцмережі інформацію про термінову необхідність певної групи крові. Це відбувається тоді, коли потрібне хірургічне втручання чи інші оперативні дії. В жодному разі не потрібно панікувати, бо навіть якщо медзаклад не має якоїсь із груп, її можна отримати через обмін. Тут достатньо будь-кого, хто може і хоче здати кров. 

Як часто ви здаєте кров?

Перша ініціатива була річною, згодом ми здавали два рази в рік. Зараз наші спортсмени-волонтери роблять це частіше. Бачимо, що потреба виникає постійно. 

В Україні волонтерський донорський рух є в зародковому стані. У Радянському союзі це було дуже популярно, бо людям давали певні пільги, зокрема оплачуваний вихідний. Після розпаду Союзу все зникло, хоча на сьогодні у пункті здачі крові вам обов’язково видадуть довідку, на підставі якої ви також зможете отримати один вихідний. 

Як правило, 80% людей, які здають кров, роблять це раз в рік у День донора або коли конкретна людина дуже потребує переливання. Але сьогодні, на превеликий жаль, є дуже багато хворих, які постійно потребують крові. Це діти, важко хворі пацієнти з онкологією тощо. Томи ми ініціюємо волонтерський рух і стараємось поширювати інформацію, щоб люди, які можуть здати кров, робили це якомога частіше, а ті, хто ніколи не здавав, принаймні спробували. Це зовсім не страшно, не важко і не небезпечно. 

З власного досвіду скажу, що в чоловіків після здачі крові навпаки відчувається емоційне та фізичне піднесення близько десяти днів. Ту кров, яку забрали, а це приблизно 10% від усього об’єму, організм здатен виробити сам. Після відновлення ви будете краще себе почувати, покращиться сон і загальні фізичні показники.

Які основні вимоги до донора?

Є певні вимоги до віку. Як правило, кров приймають у донорів віком від 18 до 50 років. Кров старших осіб може підійти не всім, особливо дітям. Крім цього, лімітується вага. Мінімальна для жінок - 50-55 кг. 

Серед донорів багато чоловіків, зокрема військових та поліціантів. Вони часто приходять цілими підрозділами. Коли на сході відбувались активні бойові дії, до Львова прибували літаки з важкопораненими хлопцями. Тоді люди здавали кров масово. Те, що я бачив у той період у Госпіталі інвалідів війни та в Обласному центрі служби крові, давало надію на те, що донорський рух в Україні відновлюється. Але люди реагували лише на термінові потреби. Пораненим солдатам кров потрібна постійно, але лікарі не можуть весь час бити на сполох в соцмережах. Щоб здати кров для поранених військових, люди приїжджали навіть з районних центрів. Але як тільки зник розголос, активність значно спала.        

Наша мета - зробити єдиний реєстр активних донорів-волонтерів, які б робили цю добру справу три-чотири рази впродовж року. Здоровий чоловік відновлюється за 60 днів після здачі крові. Медичний заклад не візьме у вас кров швидше, бо це зашкодить здоров’ю. 

Як проходить процес здавання крові?

Є два види здачі крові. Перший - це так звана класична процедура, під час якої забирають 450 мл і триває вона 30-40 хвилин. Другий вид - це забір кров з метою одержання тромбоцитів. Тут забирають 300 мл крові. Цей вид передбачає проходження певних процедур. У перший день у вас забирають 30 мл крові з вени та з пальця для розширеного аналізу. Це необхідно для того, щоб виявити будь-які захворювання, що зашкодять реципієнту. Якщо все гаразд, з тих 300 мл виділяють тромбоцити. Вони необхідні для важкохворих людей, особливо з онкологією, тому що після хіміотерапії у них знижується рівень імунітету. На базі крові виготовляють медичні препарати, які вони приймають впродовж цілого курсу лікування. Він, своєю чергою, може тривати рік чи два. З цим є проблема, бо тромбоцити здають лише здорові чоловіки, але відновлення відбувається швидше - достатньо 5 тижнів і можна здати кров знову. 

Хворим діткам, як правило, кров потрібна щотижня. На 35-40 важкохворих дітей, які є у Львові, є всього лиш 50-55 донорів. Нам ще замало волонтерів. Було б ідеально, якби було два донори на одну дитину. При цьому варто пам’ятати про групи крові - частіше є І і ІІ, а IV є значно менше. З цією проблемою борються два фонди - “Запорука” і “Із янголом на плечі”. Крім того, що вони шукають фінансування і препарати, також займаються створенням реєстру донорів, які могли б у критичних ситуаціях забезпечувати необхідну кількість крові. 

Іноді люди, які хочуть здати кров, впевнені у тому, що здорові, бо вже мали досвід донорства. Але потім з’ясовується, що когось вкусив кліщ, а хтось нещодавно лікував зуби. Чи, наприклад, зламали палець. Ніби нічого страшного, але має пройти місяць, щоб все загоїлось і організм відновився.

Аналізи проводять перед кожною здачею крові?

Так, звичайно. Перед класичною процедурою здачі крові роблять так званий експрес-тест, який дає готовий результат впродовж 20 хвилин. Такий аналіз показує чи людина не хвора на інфекційні захворювання, такі як гепатит або ВІЛ/СНІД. А при здаванні крові для одержання тромбоцитів необхідний поглиблений аналіз. Він є дорожчим, але оскільки все оплачує держава, то донор може безкоштовно дізнатись про стан власного здоров’я. 

Куди звернутися людям, які хочуть стати донорами?

У Львові найсучасніше обладнання є в Обласному центрі служби крові. Це найкоротший шлях між тим, хто здає кров і тим, кому вона потрібна. Зі собою треба обов’язково мати паспорт. Приходите в Центр і звертаєтесь в реєстратуру. Там ваші дані вносять у реєстр давачів крові. Якщо ви прийшли вперше, потрібно буде заповнити формуляр. Вказуєте для кого здаєте кров. Можна здавати для конкретної людини, можна для певної лікарні. Як правило, 90% донорів чітко знають для кого здають кров. 

Тоді вам видають направлення на проходження обстеження. Після цього з вами спілкується лікар, ви розповідаєте про перенесені раніше хвороби чи отримані нещодавно травми. Наприклад, після нанесення татуювання повинно пройти хоча б 6 місяців. Обмежень насправді не так багато, але про них треба пам’ятати.  

Після розмови з лікарем вас пригощають чаєм та солодощами. Це обов’язкова процедура. По-перше тому, що люди часто пропускають прийом їжі перед здачею крові, а це може лише нашкодити. По-друге, після теплого чаю кров стане швидше рухатись і, відповідно, процедура здачі пройде легше. Якщо хтось втрачає свідомість під час здачі крові, це відбувається або через страх, або через голод, або через низький кров’яний тиск. 

Останній етап - вас відправляють безпосередньо до пункту забору крові. В кожному кабінеті є 5 сучасних крісел. Ще 10 років тому ці пункти виглядали по-радянськи, але завдяки приватним та державним коштам їх вдалось модернізувати. Можу впевнено сказати, що все проходить на європейському рівні, оскільки маю з чим порівняти. Люди, які працюють в Центрі служби крові, мають колосальний досвід. Всі речі, які під час забору крові контактують з людиною, є абсолютно стерильними і працівники завжди на цьому наголошують. На сьогодні Центр є повністю забезпечений всіма необхідними засобами і процедура повністю оплачується державою. 

Після здачі крові за вашим станом слідкують ще 20-30 хвилин, просять підписати згоду на передачу крові і відпускають. Тоді варто добре попоїсти і відпочити.

Ви належите до певної організації донорів-волонтерів чи ваше об’єднання неформальне?

Моє знайомство з донорством відбулось завдяки соцмережам. Але потім ми з однодумцями почали об’єднуватись, аби допомогти спочатку нашим військовим, а потім і хворим діткам. Ми не лише самі здаємо кров, але й залучаємо до цього інших людей. Стараємось поширювати інформацію про таку потребу, бо кров необхідна постійно. 

Коли ми зрозуміли, що активна фаза бойових дій на сході закінчилась і таких великих об’ємів вже не потрібно, ми вирішили допомогти онкохворим діткам. Крім регулярної класичної здачі крові, ми вирішили також здавати кров для одержання тромбоцитів. Так ми познайомились із фондами “Запорука” та “Із янголом на плечі”, які опікуються дітьми з онкологією у Львові. В донорів є чітка прив’язка до регіону - ми не можемо здати кров у Києві чи Житомирі, а лише на Львівщині. Це пов’язано з тим, що у випадку виникнення будь-яких проблем із кров’ю донора, його легше знайти.

У цих двох фондів, з якими ми співпрацюємо, є близько 50 постійних донорів. Нас з однодумцями є 15 спортсменів-активістів. Благодійні фонди мають можливість допомагати хворим фінансово. Ми ж допомагаємо іншим чином, але це теж дуже важливо. 

Моя мета - донести до людей інформацію про необхідність донорства. Важливо, щоб люди згадували про це не лише на День донора. Закордоном донорство - це звичайна річ. Там люди, які займаються спортом і є соціально активними, здають кров регулярно. А в нас донор прирівнюється до героя. Хоча в цьому немає нічого особливого. 

Плануєте проводити інформаційні кампанії для того, щоб залучати нових людей до донорства?

Так, хочемо зробити акцент на людей, які активно займаються спортом. Саме вони найкраще підходять на роль донорів, тому що в спортсменів є надлишкова кров. Коли людина активно займається спортом, вона спалює енергію. Так само і з кров’ю - організм має потребу віддачі крові. Ну і ці люди зазвичай здорові. 

Дуже часто ті, хто хоче добровільно здати кров, курять або вживають спиртне. Курити категорично заборонено хоча б впродовж двох годин до здачі крові. Недостатньо просто прийти до Центру служби крові і сказати, що ти хочеш стати донором. До цього потрібно віднестись відповідально, аби не зашкодити реципієнту. За 48 годин до здачі не можна вживати алкоголь, смажених страв, молочних продуктів та навіть бананів.  

Скільки людей ви вже врятували?

Я не можу сказати, що рятую цих людей, я просто їм допомагаю. Цього року буде моя 20-та здача. З однієї стандартної здачі можна допомогти навіть трьом особам. Різним людям необхідна різна кількість крові. Маленьким діткам потрібно зовсім мало крові, але часто.   

Ви зустрічаєтесь із тими, кому допомагаєте? 

Так, неодноразово. Найстарший пацієнт, для якого я здавав кров, мав 68 років, а наймолодший - 6 тижнів.

Як зазвичай проходять Дні донора?

В Європі у цей день поширена корпоративна здача крові. До офісу великих компаній приїжджає спеціальний автобус, обладнаний всім необхідним, і кожен охочий працівник може здати кров. Такі ж автобуси можуть стояти у вихідні дні біля торгових центрів. На жаль, в Україні поки що немає таких мобільних станцій, але ми стараємось поширювати інформацію про саму процедуру, про те, чому це корисно і зовсім не страшно.    

Марія Шевців, Гал-інфо.
Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ
Загрузка...