Чи мають медіа інформувати про те хто, як і де може проголосувати? Безперечно. Чи потрібно інформувати виборців про програми кандидатів та їх обіцянки? Очевидно. А скільки треба говорити про кандидатів, щоби інформування не перетворювалося на театр одного актору або відвертий піар? Спробуємо з'ясувати.
Ми продовжили аналізувати найпопулярніші львівські онлайн—видання (ЗІК, Захід.нет, Галінфо, Твоє місто, Вголос, Форпост, Львівський портал, Дивись.info, Збруч та Варта1) на цей раз з метою зрозуміти, про кого з кандидатів пишуть найбільше і на чому акцентують увагу аудиторії. Зрозуміло, що всю виборчу кампанію охопити фізично неможливо, тому ми детально вивчили публікації з 1 по 7 березня, шукали авторські матеріали, джинсу і ранжували на матеріали за тональністю: негативні, нейтральні та позитивні. І виявили цікаві тенденції.
Попри актуальність висловлювання “свій до свого по своє” і велику увагу до львівських кандидатів, особливо Андрія Садового, найбільше все ж писали про діючого Президента. Головний герой третини всіх публікацій (70 з 209) — Петро Порошенко. Всього ж у аналізованих онлайн-ЗМІ згадували про 19 кандидатів. Лідери, крім президента — Андрій Садовий (32 публікації), Юлія Тимошенко (21), Володимир Зеленський (17), Анатолій Гриценко (12), Юрій Тимошенко (12), Дмитро Гнап (10).
Найбільше писали про конкретних кандидатів ЗІК (80 публікацій з 209), Вголос (37), Галінфо (28), Захід.нет (27) та Збруч (14). Це і новини, і аналітика, і блогові записи, в яких кандидати у Президенти не просто згадувалися, а були головними дійовими особами. Натомість кількість публікацій на інших ресурсах була невеликою, менше 10 — Дивись.info (9), Львівський портал (5), Твоє місто (3), Форпост (3) та Варта1 (3). Це можна пояснити специфікою видань, як у випадку з “Вартою”, яка пише переважно про надзвичайні ситуації або кримінал, або ж “Твоїм містом”, що більше зосереджується новинах, корисних містянам.
Петро Порошенко: візити, заяви і трохи негативу
Як же виглядали найпомітніші кандидати у львівських медіа, особливо в матеріалах із негативною конотацією?
Третина від усіх згадок кандидатів у Президенти з 1 по 7 березня 2019 року була пов'язана з Петром Порошенком. З одного боку, така кількість зумовлена тим, що діючий Президент не відмовляв собі у тому, щоби їздити в регіони, інспектувати дороги, виступати на форумах, призначати чи звільняти тих чи інших посадовці, бо важко відмежувати його діяльність від кампанії. Та і чи потрібно? Адже нас цікавили не агітаційні матеріали кандидатів, а і те, наскільки вони взагалі представлені в інформаційному полі. А у діючого Президента, ніде правди діти, в цьому питання велика фора.
Переважна більшість публікацій про діяльність Петра Порошенка (55%) — нейтральні, інформують про його діяльність та перебіг його кампанії. Серед інформаційних приводів — заяви про гучні справи “Укроборонпрому” і вбивства Катерини Гандзюк, обіцянки підвищити зарплати військовим на передовій, призначити стипендії, візити в регіони та міжнародні поїздки тощо.
Були в ЗМІ і згадки позитивного характеру (30%) — наприклад, про те, що Порошенко переказує президентську зарплату на рахунок доброчинного фонду (Вголос) або віддає власні кошти на потреби армії (ЗІК). Або ж історія про те, як Порошенко проїхався аварійною дорогою, яку незабаром почали ремонтувати. Зрозуміло, що заслуга Президента хіба в тому, що він звернув увагу на ситуацію, втім, певний позитивний акцент присутній. ЗМІ інформували про виступи Порошенка на різноманітних заходах, наприклад, раді регіонального розвитку, де сам президент акцентував на здобутках, які стали можливими в тому числі і завдяки його діяльності (ЗІК, Галінфо).
Присутні у львівських онлайн-медіа і заяви різних груп людей, що вирішили підтримати Порошенка на виборах — наприклад, книговидавці (ЗІК), медики (ЗІК, Галінфо), політв'язні (ЗІК, Галінфо).
Порошенка також критикували (15% від усіх матеріалів). Такі матеріали переважно публікувалися на “Вголосі” (9 матеріалів з загальної кількості 11 критичних). Тем не бракувало. Психологічний аналіз президенту дали в матеріалі журналістки Марії Бойко. Тут Порошенко постає як людина з дивною поведінкою, яка як не хамить, так порушує чужі кордони. А ще “Порошенку патологічно хочеться подобатись”. Експерти називають його поведінку неприйнятною для політика, акцентують на його хворобі, що дає зміни гормонального фону і поведінки, наголошують, що “мало хто з його попередників подібне собі дозволяв. Це дуже насторожує, бо політик повинен себе тримати у руках. Тим паче Президент, котрий відповідає за всю країну”. Ще раніше видання повідомило про інцидент з Порошенком, зібравши в матеріалі всі факти дивної поведінки. А Валерій Майданюк акцентує на тому, що “влада і підтримка Порошенка тримається лише на страху путінського нападу, то з такої логіки випливає, що це президентові вигідно”. Юрій Грицик в блозі класифікує “порохоботів”. Про це ж в критичному ключі пише і Сергій Маковський на Захід.нет, мовляв, команда підігріває міф про рятівника, а боти діють організовано і злагоджено, демонструють всюдисущість і натиск. У відкритому листі до Порошенка на Форпості народний депутат Володимир Яворівський, критикує його бізнесові справи, політичні рішення, зокрема позбавлення Саакашвілі громадянства і замалу кількість державницьких виступів.
Крім того, критикують оборудки його оточення, публікують “методички агітаторів Порошенка”, повідомляють, що платники субсидій отримали листи з нагадуванням “подякувати Порошенку”. Певним перекрученням є заява, що Порошенко обурився, що президентська зарплата менша за суддівську, хоча в самому тексті новини лексика не така емоційно забарвлена. Втім, назва і бек про “вражаючі доходи” подають президента не в найкращому світлі.
Юлія Тимошенко: багато, але ні про що
Присутність лідерки “Батьківщини” у львівських онлайн-виданнях як знежирений кефір — ніби то і є, але не запам'ятовується.
5 матеріалів з ознаками джинси — сумнівна суспільна значимість і політичний піар. Логічно було би біля такий заяв ставити позначку “реклама” або збалансовувати їх (заяви про те, що Порошенко відповідатиме за законом (Вголос), про необґрунтованість цін на газ (Захід.нет, ЗІК), заклики демократичних кандидатів до об'єднання (ЗІК), підписання зобов'язання перед українцями (ЗІК).
Не бракувало журналістського негативу щодо Юлії Володимирівни (9 матеріалів із 21, або близько 43%). Так, її називають частиною системи (ЗІК), агентом Кремля (ЗІК), закидають розкрадання армії (ЗІК), говорять про 82 млн, влиті в її кампанію (Вголос, Галінфо), чорний кеш, який влили в кампанію (ЗІК). Олександр Солонтай назвав Тимошенко навязаною соціологією (ЗІК), а політолог Володимир Фесенко припустив, що більшість шанувальників Юлії Володимирівни не знають її програми (ЗІК). Політик і кандидат Каплін акцентував на тому, що Тимошенко і не збирається перемагати, оскільки “прихильник Тимошенко” Андрій Павловський завив про підвищення тарифів (ЗІК). І саме їй невигідна наявність Юрія Тимошенка в списках (ЗІК), бо той може відтягнути кілька відсотків, а “для Юлії Тимошенко ці відсотки надзвичайно важливі, вони принципово важливі”.
Володимир Зеленський: на хвилі емоційної симпатії
А от про несподіванку цих виборів, Володимира Зеленського, львівські онлайн-медіа писали не дуже позитивно. Майже 50% (8 з 17 публікацій) матеріалів негативного характеру. Зокрема, про кошти “Приват-банку”, виведені на рахунок “95 квартала” з апеляціями до гасла кампанії Зеленського “Весна покаже, хто де крав” (Вголос, ЗІК, Львівський портал). Проти Зеленського виступили Дзюба, Винничук та Горинь (Збруч), Оксана Забужко (ЗІК). Політичний психолог повідомив, що високий рейтинг шоумена нестійкий, адже базується на “емоційній симпатії електорату” (ЗІК), а сам він є класним хлопцем, який нічого не пропонує (ЗІК). В аналітичному матеріалі на Захід.нет Назарій Заноз відзначає, що проблема з Зеленським в тому, що він може стати президентом не “понарошку”, а насправді. Автор наголошує на залежності політика від олігарха, що “смикає за ниточки” та його неоднозначній риториці щодо війни, що може привести до стану “ніби країни”.
В нейтральних матеріалах повідомляється про заяви Зеленського, що влада готує проти нього кримінальну справу, констатація факту, що на концертах “Ліги сміху” за Зеленського агітували. А от Збруч цитує заяву Ігоря Коломойського про те, що “Зеленський — то певний символ. Символ зміни поколінь. Україна потребує не одного Зеленського, а мільйонів Зеленських”. Ну, бодай щось хороше.
Андрій Садовий: одностайність і скепсис
Зрозуміло, що львівські ЗМІ дуже уважно стежили за президентською кампанією львівського мера Андрія Садового. І ті видання, що його хвалять, і ті, що критикують розуміли, що для львівського читача новини про Садового становили особливий інтерес. Читача намагалися не розчарувати, тому про львівського мера писали доволі багато. Надто в період 1-7 березня, коли стало відомо, що він знімає свою кандидатуру на користь Анатолія Гриценка.
Переважна кількість матеріалів була пов'язана саме з рішенням Андрія Садового — всі 10 львівських онлайн-ЗМІ про це повідомили. Тон повідомлень — переважно нейтральний, виважений, хіба Захід.нет давав в новинах більше коментарів Андрія Івановича, залишаючись в нейтральному ключі. Позитивно про перспективи Садового висловився політолог Володимир Цибулько в публікації на Галінфо.
Втім, не бракувало і негативу. Видання, що постійно критикують львівського мера, використали і цю нагоду. Чверть авторських публікацій про Садового (9 з 32) мали негативну конотацію. Переважно це були публікації ЗІКу, в яких експерти вкрай негативно оцінювали як перспективи обєднання з Гриценком, так і взагалі цей факт. Іронічно прокоментував подію Тарас Чорновіл у блозі на ЗІКу “Візьми і зроби! Взяв і знявся”, назвавши Садового “боязким і нерішучим”. Ігор Чаленко припустив, що раніше це обєднання не відбулося, оскільки Садовий боявся втратити партію. А психолог-фізіогноміст дала характеристику меру Львова, мовляв, у нього розвинена інтелектуальна зона, проте йому бракує напору та вміння діяти у конкретній ситуації, коли потрібно діяти — він впадає у ступор. Скептично оцінив обєднання соціолог Олексій Антипович, а Андрій Вігірінський відзначив, що, можливо, ефективніше було би ще раніше зняти кандидатуру на користь Оксани Сироїд. Розкритикував декларацію між кандидатами Дмитро Васильєв: “Коли я це вперше побачив, ледь втримався на стільці. Тобто угода — ні про що і несерйозна”. Критично оцінив союз Садовий — Гриценко і дипломат та політик Андрій Ніколаєнко у програмі Влащенко на каналі ЗІК.
Одна негативна публікація з'явилася і на ресурсі “Вголос” — експерт припустив, що Садовий підтримав Гриценка не просто так.
На додачу, “Вголос” вустами Ірини Фаріон розкритикував Садового за те, що він, мовляв, індивідуально опікується “руським миром” у Львові. А ЗІК повідомив, що хоч Садовий більше не кандидат в президенти, на роботу він так і не з'явився.
А от у Анатолія Гриценка ситуація геть інша. Особисто про нього писали не дуже охоче і переважно нейтрально (такими були 23 матеріалів). Будьмо відверті — ім'я цього кандидата не в останню чергу з'явилося в місцевих медіа через те, що аж два з трьох львівських кандидата, Андрій Садовий і Дмитро Добродомов, знялися з перегонів на його користь.
Піар чи інформування? Кошулинський та Наливайченко
Якщо про інших кандидатів писали по-різному (і позитивно, і негативно), то двоє кандидатів вирізнялися тим, що повідомлення про них — суцільний позитив. При чому зосереджувалися ці повідомлення на окремих ресурсах. Так, про Руслана Кошулинського писали виключно на “Вголосі” і виключно в позитивному ключі. Він і на Волинь їздив, і рішення Конституційного суду коментував, і один день зі свого життя показав. Всі 3 публікації можна було би назвати джинсовими, але є одне але. Ресурс постійно дає слово представникам ВО “Свобода”, так що тут роль відіграє скоріш ідеологічний фактор.
А от Валентин Наливайченко, герой восьми виключно позитивних публікацій — частий герой ЗМІ по всій Україні. У місцевих онлайн-виданнях про нього писали ЗІК та Захід.нет (по 4 публікації). Про важливість Івана Франка (Захід.нет), чесні вибори — запорука європейської і євроатлантичної перспективи України (Захід.нет, ЗІК), відновлення цілісності і суверенітету — головне завдання майбутнього президента (Захід.нет, ЗІК), заява про те, що мародерство на війні не може мати строку давності (Захід.нет, ЗІК), заява про те, що Україна може опинитися в центрі міжнародного скандалу (ЗІК). Новини, які не мають великої суспільної ваги, хіба для кампанії самого Наливайченка. Синхронна поява таких тотожних матеріалів на багатьох ресурсів свідчила про їх певний замовний характер.
Всі, всі, всі
Багато інших кандидатів стали героями публікацій ситуативно. Чи писали би про Сергія Кривоноса, якби він не зняв кандидатури на користь Петра Порошенка або про Євгена Мураєва, якби той не знявся на користь Олександра Вілкула? Чи звучало б ім'я Юрія Тимошенка в ЗМІ настільки часто, якби не історія про вірогідні спроби підкупу з боку Юлії Тимошенко? Та і три згадки про Смєшка на ЗІКу — це наслідок його візиту в програму Наташи Влащенко “Hard Talk” на каналі ЗІК.
Поодинокі згадки про інших кандидатів тільки підкреслюють тезу про те, що львівські ЗМІ чітко уявляють свого читача і розуміють, чим його можна зацікавити. Тому героями публікацій є місцеві політики і політики “першого ешелону”. Перші — тому, що свої, другі — тому, що мають реальні шанси на перемогу.
Довженко Марина, регіональна координаторка ІМІ у Львові.
Написання цього блогу стало можливим завдяки підтримці американського народу, що була надана через проект USAID «Медійна програма в Україні», який виконується міжнародною організацією Internews. Зміст матеріалів є виключно відповідальністю ГО ”Інститут масової інформації” та необов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та Internews.
