Чи знає історія жінок-медиків, що досягли успіху у своїй професії в середні віки чи в епоху Ренесансу? Так, нам дещо відомо про «дам із Салерно», Салернської медичної школи. Проте, в той же час, відомо, що жінки не могли навчатися на медичних факультетах у тогочасних провідних університетах. Жінки не ставали докторами медицини та, відповідно, ніде не викладали.
Про це йдеться у матеріалі "Symbolon. Центр середньовічних та ранньомодерних студій" на Facebook.
Була сфера у тогочасній медицині, куди зовсім не поспішали чоловіки – акушерство. Саме професія повитухи ще з середніх віків вважалася жіночою та не надто почесною. Сьогодні розповість нам про жінку-медика, яка не мала фахової освіти, не знала латини, не читала праць Гіппократа, проте була чудовим практиком та завдяки цьому здобула визнання серед сучасників.
Луїза Буржуа (1563 – 1636) увійшла в історію як перша жінка, що написала та опублікувала книгу з медицини! У своїй праці «Різні спостереження над безплідністю, загибеллю плода, родами, жіночими недугами» (1609 р.) вона поділилася її власним практичним досвідом. Здобула вона його під час роботи у пологовому відділі паризької лікарні «l’Hоtel Dieu», а згодом – працюючи акушеркою королеви Марії Медічі.
Цілком вірогідно, що Луїза Буржуа, жінка цирульника-хірурга, пройшла навчання у школі акушерок в «l’Hоtel Dieu». Точно відомо, що в 1598 році вона склала іспит та отримала ліцензію на акушерську практику. Екзаменаційна комісія складалася з одного доктора медицини, двох хірургів та двох досвідчених акушерок. Цікаво, що без ліцензії повитухи Парижу не могли приймати пологи або надавати інші медичні послуги, а за нелегальну практику могли потрапити під суд.
У свій час Луїза стала однією з найкращих повитух у Латинському кварталі та нерідко приймала пологи у дам при королівському дворі. Саме через репутацію розумної та досвідченої повитухи у 1601 році Луїза Буржуа була запрошена до королівського двору та протягом 26 років працювала повитухою Марії Медічі.
За приймання пологів та народження кожного сина акушерка отримувала 300 ліврів, за народження дочки – 300 ліврів. Середній дохід для акушерки у той час становив 50 ліврів.
Саме статус королівської повитухи зіграв не останню роль у появі її праці «Різні спостереження над безплідністю, загибеллю плода, родами, жіночими недугами», написаної для акушерок та усіх зацікавлених. На публікацію книги Луїза Буржуа отримала королівський привілей, а саму книгу присвятила королеві Марії Медічі. Проте ніякий статус не забезпечив би їй такого визнання, якби не корисність та цінність книги!
У цій праці акушерка описала власні спостереження та акушерський досвід. Хоча відчуваються у її книзі й знання праць античних авторів та її сучасників, зокрема й хірурга Амбруаза Паре. Вона добре знала гуморальну теорію та застосовувала її під час своєї акушерської практики. Луїза писала про зв'язок між емоційним станом жінки та її фізичним самопочуттям. Якщо вагітна гнівалася, то це, на її думку, впливало на гуморальну систему тіла та спричиняло дисбаланс гуморів. Це, в свою чергу, призводило до ризику викидня.
Також Луїза Буржуа провела зв'язок між важкою фізичною працею та вагітністю. Зокрема, її зацікавило, що вагітні «селянки піднімають пучки сіна і несуть їх на голові, без втрат». При тому що містянки не здатні важко працювати під час вагітності без ризику викидня. Луїза доходить висновку, що вся справа у вихованні: молоді селянки з дитинства загартовані та сильні, тому й вагітними здатні виносити дитину, важко працюючи.
Проте в ХVI – XVII cт., як і в середні віки, і селянки, і містянки мали однакову долю, коли виникали ускладнення. Найбільший ризик померти під час пологів залишався у разі неправильного положення плоду та обвивання пуповини навколо шиї дитини чи її кінцівок. У «Спостереженнях…» Луїза залишила детальні описи неправильних положень плоду та способів повороту плода на ніжку. Проте в другому випадку породілля була приречена на смерть. Адже навіть у той час не практикувати успішних кесаревих розтинів, хоча такі випадки уже й були.
Саме завдяки передовому досвіду, а не статусу королівської акушерки, праця Луїзи Буржуа була такою успішною. У 1617 та 1626 роках вона опублікувала ще два томи «Спостережень…», а згодом, у 1635 р. – збірник про ліки. Також у XVII ст. працю було перекладено на німецьку та голландську мови, що свідчить і про визнання за межами Франції.
